Розділ 9 Вирішальний бій
Банда миротворців вийшла з підвалу і вже крокувала назустріч з Васильком.
— Ти що задумала? - запитав Марк сестру.
—Той кіт завжди використовує липкі кулі, тож ми зробимо дещо цікаве. Олеся узяла колбочку, насипала туди соди, блискіток і налила якоїсь шипучої рідини. Тепер побігли, бо майже 18:00 та й Бантик хвилюється.
А тим часом Василько стояв біля поламаної акації і шкірячи зуби промовив:
— Сьогодні я вас знищу!
— Побачимо,– промовила Зефірка.
Василько підійшов до куща і увімкнув телепорт, засліплюючи їх очі вонючими кулями. Відповідь не забарилася.
Бантик увімкнув диктофон, Василько насторожився, йому на мить здалося, що його з усіх боків оточили змії. А тим часом Сніжок, Персик і Бантик перетворилися на примар, які вигукували незрозумілі слова. З переляку Василько забув про свої вибухівки, і наступивши на одну з них весь район одразу засмердів. Здавалося, Василько переміг, але почувши знайомі кроки, Бантик трохи висунув мордочку і видихнув : Олеся з Марком були тут, отже бій ще не завершено. Марк узяв кота за шкибарки, той нявчав і шипів, але діти не звертали уваги. Олеся подивилася в його очі і приснула сумішшю в нахабну морду. Суміш шипіла, з неї вилітали бульбашки і, опускаючись на кота гучно лопались. Василько здригався і мружився, та суміш робила своє: блискітки відвертали увагу, сода просочувалася у шкіру і виганяла з душі Василька чорного мага.
Коли шипіння припинилося, знесилений кіт
впав на траву. А Бантик зі своєю бандою миротворців попрямували додому. Тепер цим котам необхідно було добряче відпочити.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!