КАРМА

Це не тиха легенда і не опис чужого раю,

Не повчання з книжок, що припали пилом віків.

Це невидима річка, що в кожному серці грає,

Відбиваючи світло чи тіні кроків твоїх.

Вона входить у двері м’яко, мов лагідний вечір,

Принесе тобі те, що колись ти в долоні узяв.

Чи то теплеє слово, що впало комусь на плечі,

Чи то присмак полину від того, що промовчав.

Це закон резонансу: душа відгукнеться болем,

Якщо ти цей біль ненароком у світ упустив.

Або стане квітучим, ясним і безмежним полем,

Якщо ти любов’ю хоч клаптик землі окропив.

У часи, коли небо стає і важким, і імлистим,

Коли криза січе, і здається — навкруги пітьма,

Карма виплете шлях твій прозорим і чистим намистом,

Де випадкових подій чи зустрічей просто нема.

Це величний тріумф справедливості кожноі миті,

Надзвичайний баланс, що тримає на крилах світи.

Ми не в’язні обставин — ми духом і світлом налиті,

Щоб крізь терни і сум до своєї вершини дійти.

Тож не бійся — добро обернеться крилами,

Що піднімуть тебе над безоднею зневіри і зла.

Ти зустрінеш себе — осяйного, з силами новими,

Там, де карма любов’ю і вічністю розквіта!