Хліб і лимони

Хліб і лимони

Я п’ю цей день, мов сік із лимонаду,

В якому терпкість — сонячна броня.

Лимонна доле, ти моя розрадо,

Золочена печаль мого вбрання.

Але над усе — хлібну славлю силу,

Святе причастя теплої руки.

Він додає моїм поезіям вітрила,

Годує дух крізь відстані й віки.

Цей хліб — не тілу, а п’янкому слову,

Він — м’якуш віри у черствому житті.

З ним таємниці відкриваються наново,

І зріють вірші, чисті та святі.

Так і живу: між кислим і смиренним,

Між сонцем в цедрі й золотом зерна.

І те, що в серці б’ється сокровенно,

У колос повний виплека струна.

Мій хліб і плід — це сповідь і причастя,

В них гіркота і солод золотий.

Я п’ю життя! І в тому маю щастя,

Що кожен вірш мій — дихає, живий.

@Тата ШАФ

02.01.2026р.