Скелі і крила

Хочу у гори, високі й скелясті,

Щоб жити в добробуті, в мирі, в красі,

Щоб тільки в любові, у тиші і щасті

Минати стежки ці незвідані всі.

Хай небо цілує засніжені піки,

У тиші застиг божевільний наш вік,

Лиш рідного серця відлуння навіки

Малює щасливий для нас оберіг.

Я вірю, що все проминає невпинно:

І біль, і журба, і тривоги нічні.

Та смуга, що кольору фіолету

Здавалася довга, розтане навіки в мені.

Відкриються далі, і зорі, і море,

Бо ти — моя правда і мій оберіг.

Ми разом здолаємо відчай і горе,

Щоб кожен світанок для нас лиш розквіт.

Нехай за плечима лишаються грози,

Ми вище за хмари злетіли удвох.

Минулися сумніви, висохли сльози,

Лишився любові палкий монолог.

Ми — скелі і крила, ми — небо і сонце,

У єдності душ — наш святий заповіт.

Кохання тріумф у відкрите віконце

Впускає новий, осяйний дивосвіт.