Світлистий сотворитель

Не шукай у всесвіті вогню,

Не чекай, що день тебе осяє.

Світ подібний сірому вбранню,

Доки в серці іскри не палає.

Людина — це ліхтар у темноті,

Крихка судина з променем бездонним.

Ми творимо світанки золоті

Не зовнішнім, а внутрішнім законом.

Навколо нас — рівно стільки тепла,

Скільки з душі ми випустили в люди.

Якщо вона скупою розцвіла —

То й простір холодніти вічно буде.

Але як тільки серце розцвіте,

Віддавши ніжність, віру і смирення —

Поволі морок з вітром відійде,

Несучи в світ благословення.

І згодом помічаєш дивну річ:

Чим більше віддаєш, тим світла більше.

Ми самі творимо свою ніч,

І самі пишемо життя як вірші.

Ти сам собі — і сонце, і заграва,

Свого життя світлистий сотворитель.