Мініатюри з кольорового марафону від VivArt

Коли Марійці було п'ять, мама прийшла додому в оливкових туфлях на підборах. Дівчинку охопив щирий нестримний захват і вона спробувала потайки приміряти те зелене диво, але її налаяли та сказали, що подібне взуття не для дітей.

У п'ятнадцять Марійка попросила купити їй такі ж туфлі, але мама відповіла, що для школи вони не годяться та й ходити на таких ще треба вміти.

Якось, двадцятип'ятирічній Марії впав в око такий знайомий оливковий у взуттєвому магазині, але ж хіба високі підбори підійдуть молодій мамі енергійної дитини?..

У тридцять п'ять Марія Іванівна нажила звичку в першу чергу все необхідне (і не дуже) купувати доньці, а в сорок п'ять — ще й онуку.

Коли виповнилося п'ятдесят п'ять, Марія Іванівна з гіркотою подумала: "Та куди мені в моєму віці ті оливкові туфлі?!".

Шістдесятип'ятирічна Іванівна вже дивилася з осудом на недолугу ходу школярок на підборах, молодих матерів, що дозволяють собі жіночність, та панянок за сорок, які мають сміливість одягати яскраве, а особливо... оливкові туфлі.

А десь глибоко в душі тихенько плакали Марійка, Марія та Марія Іванівна...