Війну проклинає згорьована мати

Війну проклинає згорьована мати.

Кляне-проклинає убивцю та ката,

Що змусив синочка піти у солдати,

Щоб з рідного дому агресора гнати.

Рахує хвилини щодня до зв'язку,

Не помічає вона сивину,

Що білою сіллю голівоньку вкрила,

Тривога й туга униз плечі схила.

Молитви шле Богу знедолена мати

З проханням синочка від куль захищати

Ночами тривога безсоння годує,

Хвилюється мати, не спить та горює.

На згадку приходять дитячі роки,

Як м'ячик ганяли малі хлопчаки.

А зараз грудьми захищають країну

Домівку, минуле, свою Батьківщину.

Помилуй їх Боже, дай силу й відвагу.

Від куль борони, надихай на звитягу.

Слізьми вмиті линуть молитви до Бога

Їм шлях прокладає кривава дорога.

Живими з жорстоких боїв повертай.

І сил Перемогу здобути нам дай.

Наблизь, Боже праведний, Мир в Україну,

Дай сил гнати ворога геть без упину.

Подалі з країни, аж за небокрай,

А воїнів наших від куль захищай.

Верни дітям батька, а матері – сина.

Наблизь, Боже праведний, Мир в Україну.

Січень 2026 р.