Франком

Приваблюєш більше,

Вальсуєш упевнено на язику.

З роками чіткіше

Карбуємо п'єсу єднання без міри.

Притягую віршем,

Красою вимовною, мила, лікуй.

Спускаюся нижче:

Франком татуююсь на кремовій шкірі.

Рефреном цілую,

Образити більше нікому не дам.

Тебе величаю,

Неначе фанатик, що сповнений віри.

Кохана, зцілю я

Погризені словом ворожим вуста.

Зігріємось чаєм,

І знову Франком завіршую по шкірі...

Минуле у книгу

Вписало отруту безжальним пером.

На чистій сторінці

Виводжу вологим кінцем амфібрахій...

Змальовую тиху

Оновлену гавань майбутнього двом.

Тепер наодинці

Дозволь остаточно у тебе ввібратись.

Грудень 2025 р.

P.S. Цей вірш має два сенси. Перший про кохання до жінки, а другий... пишіть у коментарях свої варіанти😉✍️