Ґодо

Час од часу заходжу в собор головного мозку

Бароково-старий, трохи схожий на босхів

Перебуваючи у власній фабриці віри й манежів:

Немає змін — лише рухомі стіни у межах моїх безмежів

Конвеєр працює, біжить наче нежить

Навколо похилої із часом вежі

працює тут сивий Ґодо, продукує вогонь

перепон вогонь, пастви вагон

Я даю йому свічку, даю свіже печиво

Я лишаю до ранку його, чекати нема чого

він тут прижився, поряд з річкою

Мікро світ став для нього звичкою

Місцем печива й квартирою

Місцем торгів моєю вірою