Глава 3: Охоронець секунд
З темряви млина вийшов дивний чоловік. Високий, худий, у пальті з мільйоном кишень, з яких стирчали годинники. Його волосся було схоже на білу кульбабу.
— Запізнилися на чотири хвилини, — сухо сказав він, дивлячись на нас.
Я злякалася. Звідки він нас знає? Охоронець (так він себе назвав)
— Твій страх, Ліліє, — він подивився мені прямо в очі. Якщо ти будеш мовчати про те, що відчуваєш, час у Оак-Гейвені зупиниться назавжди.
Він підвів нас до великої скляної колби. Всередині я побачила нас зі Сьюзен, але дорослих. Ми стояли далеко одна від одної й навіть не віталися. Мені стало боляче. Це був мій найбільший страх — що ми станемо чужими. Сьюзен міцно стиснула мою руку.
— Цього не станеться, — шепнула вона.
Охоронець відкрив люк у підлозі, звідки йшло яскраве світло.
— Хочете побачити, як виглядає ваше «разом» через шість років?
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!