Дні мого випробування

Святість на показ — то лише маска,

За нею часто темрява німа.

Ви судите мій крик, немовби казку,

Де «винна я», а милосердь нема.

Я верещала в скруті від безсилля,

Бо мати хвора, й виє самота.

Це не каприз, це розпачу свавілля,

Коли на плечах — втома не земна.

Я не сиджу, склавши бездільно руки,

Працюю всюди, за кожен шанс берусь.

Крізь недоспані ночі і через муки,

За будь-який підробіток я борюсь.

Я відчуваю: погляд ваш змінився,

Бо борг не віддано у визначений строк.

Мій світ на виплати і болі розділився,

Я роблю кожен неможливий крок.

Ви бачите затримку, а не душу,

Не знаєте, як важко я стараюсь.

Я все віддам, я знаю, що я мушу,

Хоч кожен вечір сльозами вмиваюсь.

Я відчуваю злі думки за спиною,

Але я вірю — і я вам пробачу.

Я встану з полум’я, загартована війною,

Інакшу долю я собі призначу.

Я все віддам — і борг, і навіть більше,

В огні карбована, я стану тим, ким мрію.

І хоч сьогодні доля б’є найгірше,

Я в власну силу не втрачаю віру.

Мине цей час, розвіються тумани,

Я піднімусь, здолавши всі вагання.

І ви ще будете пишатись, що колись-то знали

Мене у дні мого випробування.