«Хороші хлопці ходять останніми»

Він не вривався першим у життя,

Не бив у дзвони, не шукав визнання.

Крізь шум розмов і гучне каяття

Він просто йшов — крізь зими й сподівання.

Хороші хлопці ходять без заграв,

Їх не помітиш у юрбі спочатку.

Але коли весь світ тебе зламав,

Він той, хто прийде й склеїть все спочатку.

Він прийде крайнім. Тихим. На фінал.

Коли від інших лишиться лиш попіл.

На ньому зупиняється обвал,

Вгамовується серця дикий гопіт.

І ти збагнеш, чому він був в кінці,

Чому так довго доля зволікала:

Бо він останній. Крапка. У руці

Його рука — і більше не замало.

Він замикає коло і думки,

За ним немає черги чи дороги.

Бо після нього — тільки на віки,

І більше не потрібен ані жоден.