Чи зустрінемось ми ще колись?

Я вкрилася аж по шию, але так надто гаряче. Відкинула покривало. Ввімкнула світло, сіла і взяла в руки книгу і термометр. Вечір п'ятниці має бути не таким.

Очі щипає і слова роману тікають як і мої думки. Жити наодинці було моїм бажанням ще з шістнадцяти років, але зараз мені хотілося, щоб хтось прилетів на порятунок як у тій рекламі про застуду чи просто приніс мені чашку чаю.

Ну звичайно, ртуть піднялася вище поділки 38 градусів, чого б іще я мріяла про такі дурниці. Ще трохи і все буде добре, я міцно засну. Так, у цій шухляді точно має бути жарознижуюче, але не це і не це. О, нарешті! Ну, термін придатності завершився лише два дні тому… А який в мене вибір? Вип'ю цей порошок і завтра в мене буде справжній вихідний.

Я таки замоталася в покривало і залишила увімкнену настільну лампу. На приліжковій тумбочці стояли кілька книжок, які я маю прочитати. На одній зобразили парочку, що забулася в обіймах і вітер розвівав їхнє волосся. Як вона сюди потрапила? Мабуть, Юля залишила, щоб ще раз нагадати, що лише в мене немає особистого життя і пора це змінювати. Гарна спроба, але читати я це не буду!

Роздумуючи про слова, які скажу їй завтра, обриси квартири розтанули і я опинилася на борту корабля. Вітер доносив до мене солоні бризки і надимав парус. Я очікувала, що це яхта, але оглянувшись побачила великий дерев'яний корабель із головою якогось птаха на носі і канатами, що звисають навкруги.

— Хой, панно, ви принесете нам удачу чи біду? Я маю негайно доправити таке прекрасне створіння на берег, адже насувається шторм.

Я набрала повітря, щоб заперечити цій нісенітниці, адже море спокійне, але небо навкруги затягло свинцевими хмарами. Корабель почало кидати по важких хвилях.

— Де вся команда?— крикнула я щосили.

Ще мить і цей незнайомець обіймає мене за стан, іншою рукою тримаючись за канат. Мій ріст змусив потрапити поглядом на його розстібнуту сорочку і засмаглі груди в краплинах води. Чи може поту?

— Я Вас врятую!

Тільки-но я вирішила, що тут щось не так, як корабель накрило хвилею і ми з моряком полетіли, вдарившись об щоглу.

— Люди добрі, як же боляче!— я вхопилася за ліжко, щоб піднятись. О, то це був сон. Піжама прилипла до мене як друга шкіра, отже, температура таки впала. Я дезорієнтована падінням з ліжка і лихоманкою негайно мусила випити води, аби в голові прояснилось. В кухні вітер ворушив фіранкою, а за розчиненим вікном світив повний місяць. Я ж не відчиняла вікно навстіж?

— Ай! Та щоб тобі!— голову струсонуло, бо я знову гепнулась на підлогу у мокру калюжу.

"Тільки б кран не прорвало, цього я вже не витримаю."

Але мокра пляма була невелика і це втішило мене. Обережно ступаючи, щоб не вляпатись у ще щось, я пішла зачинити вікно. Аж почула шум за стіною. Ну от і сусідів розбудила.

Все що я зараз хотіла — це сухий і теплий одяг, а і пити. Халат, що є у ванній підійде ідеально. Мої босі ноги створювали якесь дивне відлуння чалапаючи по підлозі.

Та це було не так дивно як те що я побачила у ванній.

Натиснула вимикач і зрозуміла, що вдарилась головою сильніше ніж очікувала. Бо переді мною стояв той самий чоловік, що був на кораблі. І з нього капала вода на мій пухнастий коврик для ванни. Він ніяково усміхнувся і знизав плечима, мовляв вибач.

До цього моменту я вважала себе раціональною людиною із стійкою психікою, але зараз я хотіла кричати і викликати швидку допомогу — для себе. Здається, паніка відобразилася на моєму обличчі чи в очах, бо моряк дуже повільно підняв руки, щоб показати, що він безпечний. Але мене зараз більше непокоїло чи він справжній?!

— Я зараз все тобі поясню, тільки не тікай.

Коли незнайомець у твоїй квартирі просить не тікати, хочеться зробити з точністю до навпаки. Єдине, що тішить, він вже не говорив з такою бравадою як у сні, але менш привабливим все одно не став. Так, треба зосередитися і думати логічно. Але нічого розумного в голову не приходило. Я схопила свій м'який халат і накинула поверх піжами — це дало мені оманливе відчуття безпеки. Я навіть наважилася кинути непроханому гостеві рушник і запросити на кухню. Сама ж старалась триматися на відстані, хоча розміри моєї квартири цьому не сприяли. Нас розділяв стіл і це мене заспокоїло настільки, що я ввімкнула електрочайник. Якийсь час чутно було лише як шумить вода, а чоловік дивився на синю лампочку кнопки і витирав мокре волосся. Я не витримала і коли вода дійшла до піку кипіння сказала:

— Ти обіцяв все пояснити.

Він підняв на мене очі, оточені таки пухнастими і довгими віями, що напевно би шкрябали по окулярах.

— Я думаю з чого почати.

— З найпростішого. Хто ти? І як тут опинився?

— Ну, якщо так?— це йому весело чи я вигадую, але чоловік продовжив: — Я людина, викладач квантової фізики. І я думаю, що потрапив сюди з паралельної реальності, яку ви називаєте — сон.

Абсурд! Але з психічно-неврівноваженими людьми потрібно говорити спокійно, здається.

— Гаразд, якщо ти викладач, то чому ти одягнений як пірат.

— О, ну це вже ти мені скажи?

— Чому це я?

— Тому що це твоя свідомість створила мені такий образ.

Я хотіла поставити йому таке запитання, яке б зразу завалило все, що він хоче мені нав'язати. Але натомість просто ущипнула ногу до болі, спробувати ж можна?

— То ти хочеш сказати, що тебе створила я?

— Ні-ні, все працює не так. Хоча до сих пір це все для мене була лиш теорія… Якщо вірити нашим науковцям, то коли ви засинаєте, потрапляєте у міжпросторовий вимір де зустрічаєтесь із нами. Ми маємо можливість втілювати ваші приховані бажання у таку собі реальність, але цей світ не стабільна матерія, тому там іноді все йде не так. Ну ти ж пам'ятаєш як буває, що у сні сходи зникають просто під ногами або двері не відчиняються?

— То ми зараз там?— Сама того не очікуючи я щиро намагалася зрозуміти, що він мені пояснює. Хоча періодично відволікалась на його безглуздий костюм.

— Ні. Я читав, що іноді відбуваються збої. Ви називаєте це лунатизмом. Але насправді, це не ви ходите уві сні, а ми потрапляємо у вашу реальність і ви можете з нами взаємодіяти.

— То інші тебе не побачать?

Але відповіді я не почула, бо посуд почав трястись і звідкілясь лунало… Гарчання?

— Цього я боявся, найбільше. На нас полюють,— сказав він, відкидаючи рушник.

У цей момент, мені дуже-дуже хотілося прокинутися. Але крізь мій холодильник почала з'являтися темна постать, яку можна побачити лише в жахливих снах. Я вирішила підіграти, адже якщо це сон, то я рано чи пізно прокинусь. А якщо це таки правда, то потрібно звідси вшиватись.

Мій співрозмовник вже заливав чорну почвару збитими вершками з банки. Мені не шкода, вони вже давно відкриті, але це ніяк не допомагало. Та коли він надумав їх підпалити, я схопила моряка за руку і потягла до виходу під завивання тієї істоти.

— Я знаю як нам вибратись,— перекрикувала гул я. Всі вже мали б розворушитися від такого гамору, але ні, у сусідських квартирах було тихо. Я навіть оглянулась чи справді ззаду мене біжить високий красень.

Наші очі зустрілися і навкруги залунала музика з пригодницьких картин. Але чорна тінь мала справжнісінькі кігті, що викрешували іскри із стін, і поглинала світло. Як тільки темрява від неї наблизилася, музика зникла і реальність навалилась на нас з подвійною силою. Я дуже чітко усвідомила, що піднімаюсь на дах багатоповерхівки у банному халаті з чоловіком, що мені наснився.

Ми зачинили за собою двері з таким гучним "лясь", аж стіни здригнулись. Мій супутник накреслив рукою на їх поверхні якийсь символ і щось прошепотів. Мені було байдуже, що це нагадувало магію, бо гул припинився. І ми були просто парою людей на даху у місячну ніч. Жар від стресу зійшов і мене почало трусити від холодного осіннього повітря. Моряк сказав:

— Це затримає його на якийсь час.

А сам підійшов і обняв мене, щоб зігріти — так, наче ми були знайомі все життя. Я хотіла відійти, але ж нічого поганого не сталося, а тепло людського тіла добряче допомагало після спаду рівня адреналіну.

Та й куди тут підеш?

— Може, таки поясниш, що це було?

— Думаю, що так виглядають ловці. Це такі духи, які стежать за між просторовими помилками. Точніше, не стежать, а винюхують аномалії і пожирають їх.

— Тобто, вони хочуть зжерти тебе? — я його звісно не знаю, але ж віддавати людину на розтерзання, виглядає як збочення.

— Ну, поки що, вони виловлюють зсуви між реальностями. Але ми ж ті зсуви і породжуємо, тому в кінцевому результаті, вони хочуть знищити тих хто не дає їм спати, тобто нас.

Я звільнилась з його обіймів, щоб заглянути в обличчя, і навіть торкнулася його передпліччя, чомусь дотик робив усе не такою вигадкою.

— Добре, як нам звідси вибратись і чи можна якось повернути все як було?

— Коли зійде сонце, мене має затягти назад у мій світ. Але повторюю, я лише читав про такі випадки, бо це дуже рідкісне явище.

— Отже, нам потрібно протриматися до сходу сонця і тоді все знову буде гаразд?

— Думаю, що так. Ти забудеш мене, а я тебе. Знаєш, як сон, якщо його не записати.

— Звучить добре,— сказала я і навіть спромоглася на усмішку, хоча мені чомусь стало сумно, що я все забуду.

Двері почали скрипіти, ніби їх хотіли виламати.

— То як щодо вибратись, може, пожежна драбина?

Ми обоє глянули вниз де чорніло, те що мало бути драбиною. Я не боюся висоти, але чітко усвідомила, що ми знаходимось вище п'ятого поверху.

— Я можу допомогти,— він сказав і в його руці опинилася така ж мотузка як і на кораблі і знову залунала музика з пригодницьких фільмів.

— Що це?

— Ну в твоєму світі я маю сили, щось на зразок магії. Я ж повинен виконувати бажання як у сні.

— А музика?

— Твоя підсвідомість вважає це дотепним чи милим.

Одна завіса відлетіла і крізь шпару пробралась довжелезна лапа з кігтями. Ми не стали більше зволікати і обвязавшись мотузкою полізли по драбині. В якийсь момент я зажмурила очі, бо більшість уваги і так йшла на відчуття. Місячного світла було недостатньо, а на такій висоті холод пробирав до кісток або ж температура мого тіла знову піднімається. Відчуття часу підказувало, що ми близько до мети, але це був обман. Моряк був нижче за мене на кілька сходинок і говорив щось підбадьорливо, шкода, слова віднесло вітром. Аж виття відновилось і мене схопили за руку холодні шершаві пальці. Я почала повторювати: " Це не насправді, не насправді!". Але не допомогло, драбина вище нас почала зникати — щабель за щаблем. Примарна лапа ще міцніше обхопила мою руку, а знизу закричав чоловік:

— Рятуйся!

Я відчула, що мотузка, яка єднала нас зникла, а почвара тяглася до моєї голови. Тому потягла свою руку що є сили і, звичайно, не втрималася. Вже будучи в польоті майнула думка, що зараз я прокинусь. А натомість я приземлилась в теплі обійми того самого чоловіка, що й у сні. За законами фізики, я б мала звалити його з ніг і ми обоє би щось зламали. Але ні, не цього разу. Зараз ми стояли на асфальті біля смітників, а місяць освітлював нас ідеальним колом, наче прожектор. Музика цього разу була з якогось фільму із Джулією Робертс і його очі стали для мене жаданою глибиною. Аж ось він закашляв, а я не придумала нічого кращого ніж запитати:

— Як тебе звати?

Магія моменту зникла, а він здивовано глянув, ще кілька разів кашлянув і сказав:

— Юпітер.

— Та ти жартуєш, певно?

— Чому? Для нас це звичайне ім'я. Я читав, що у вас так називають планети. Можливо, ваші люди дізнались такі імена, коли відбувся схожий збій.

Я подивилася вгору, звідки щойно падала. Відчуття ейфорії охопило мене, адже я вижила. І драбина була на місці.

— Але як? Як тобі вдалося мене спіймати?

— Я використав свою силу, але тепер відчуваю таку слабкість, наче зараз звалюся з ніг. Тому нам потрібно забиратися звідси.

— Але куди?

— Спробуй подумати про місце, де ти відчуваєш себе щасливою і твоя реальність ідеальна.

Я не довго думала, хоча запитання здалося дуже складним. Та на поверхню виплив спогад про ботанічний сад з маленькою водоймою і черепашками.

І от ми вже там. Хоча ні, це внутрішня оранжерея. Я навіть не здивувалася та й часу не було. Новий знайомий, не могла я ще називати його по імені, просто сповз по стіні вниз.

— Здається мої сили обмежені. Ну що ж це цікаве спостереження. Але навряд, я зможу врятувати нас наступного разу.

Я сіла на підлогу поруч, вдивляючись у прозорий купол за яким ховалися зорі.

— Як нас врятує це місце?

— Чесно? Не знаю. Але дослідив, що щасливі сни більш стабільні ніж жахи.

— Точно. Як же тоді у вас, що є підрозділ жахіття?

— Не зовсім, іноді ви бажаєте пережити якусь травмуючи ситуацію, а ми як хороші актори виконуємо свою роль.

— То виходить, що ви наші раби?

— Це швидше робота. У нас є і своє життя.— Трохи ображено, відповів він.

Місце було справді красиве і заспокоювало мене ще з тих часів як я приходила сюди з батьками. І навіть потім, коли вони розлучились. На якусь мить, я забула, що не сама. Але він знову закашляв.

— Кажеш, своє життя? То у тебе там є дім і собака, а може дружина і діти? А вночі тебе затягує у дивні романтичні, а той жахливі сни?

Він так усміхнувся, навкруги аж посвітлішало.

— Ні дружини, ні дівчини, якщо тебе це турбує. Є лише кіт. І мене затягує не кожної ночі. Я ж стараюсь зрозуміти, що керує вибором того чи іншого учасника історії.

— А які тоді сни у вас?

— У нас немає власних снів, лише з вами.

Мені здалось, чи він засмутився? Дивно, але я захотіла його розрадити. Деякі люди люблять розповідати про свою роботу, от я й продовжила допит.

— Але чому в твоїй реальному про нашу знають, а у нашій про вас ні? — А в думках додала, якщо я не марю від гарячки.

— Ви знаєте про нас, але так як схильні до егоцентричності, то вважаєте нас витвором своєї ж підсвідомості. Наші дослідження дуже давно пішли в іншому напрямку, на даному етапі я вивчаю яким чином корелюється поєднання ваших і наших особин під час сну. Це тема моєї кандидатської.

О, знову усмішка, цього разу ніяково, я зрозуміла, що він молодший ніж мені здалося спершу. Мені знову захотілося торкнутися його, щоб відчувати, що все насправді. Але ми вже і так притулилися плечима, а я й не зауважила коли.

І тут мене осяяло, я аж підстрибнула і ткнула пальцем просто в груди цьому вигаднику.

— А як же бути, коли нам сниться хтось із рідних чи знайомих,— відчуття було наче я зловила його на брехні.

Жоден мускул не виказав його збентеження, лише безмежна втома. Та що ж з ним коїться?

— Ну тут все просто — це або двійник, що виглядає як людина з вашого світу або рідкісний вид наших — їхнє вміння дозволяє змінювати зовнішність.

— Що? То у вас там кожен має якесь уміння ви наче світ чарівників?

Він голосно розсміявся та завершив усе кашлем.

— Ми не маємо ніякої магії у нашій реальності. Лише на стику наших світів і як виявилося, у вашому світі теж. Але чому ми все про мене? Розкажи краще, чому гаруєш з дня у день на ненависній роботі і виснажуєш себе до гарячки?

— Та це просто застуда. Ти краще поясни, якщо такі випадки вже бували, то чому не залишилось жодних доказів вашого перебування?

— Так же ж ловці! Вони для того й існують, знищують всі зміни і коливання. А тому ваші бачать лише самотню людину, що блукає уві сні.

Я замислилась, якось це усе не вкладається в голову. Але хвилинку:

— Як це ти знаєш про мою роботу?

О, нарешті, я його спіймала. Він так густо вкрився рум'янцем, що ні щетина, ні напівтемрява не рятували.

І знову все зіпсував оглушливий гул. Темні постаті оточили нашу оранжерею з усіх сторін, їхні кігті продирали собі дорогу до нас. Звук змушував затуляти вуха і зціплювати зуби. Коли перша шиба дала тріщину, Юпітер не витримав і піднявся на ноги.

— Якщо це наш кінець, то потрібно зробити його незабутнім. Як щодо останньої фантазії?

Мені було так страшно, що я ледь змусила себе простягнути руку на зустріч його. В раз жахливий скрегіт зник, а натомість залунала мелодія — ледь чутно. На деяких рослинах з'явилися вогники, що слабко мерехтіли, але додавали затишку. Мій халат перетворився у плаття-сліп, а його одяг у легку світлу сорочку та лляні штани. Дивно, але холодно не було. Я перестала піддавати критиці всю нереальність ситуації, а розчинилася в моменті. Тому наш танець був більш граційний ніж звичне для дискотек похитування. В його очах виблискували вогники, поки він не прихилився до мене і не поцілував у маківку. У маківку? Не так я хотіла попрощатися, тож встала навшпиньки і поглянула на його обличчя, щоб запам'ятати всі риси. Здається він зрозумів, бо сказав:

— Але ж ти все забудеш…

— Це не має значення зараз.

І наші губи зустрілись та ще приємнішими були його руки на моїй спині, а потім на шиї та у волоссі. Мене завжди дивувало, коли казали про відчуття дому поруч із кимось. Це тепло, що розлилося по тілу, мабуть, і було тим самим. На жаль чи на щастя, небо над нами вже сіріло і мій супутник зникав просто на очах. Він прошепотів:

— До зустрічі у снах. Ми нічого не забуваємо…

І все заполонила темрява.

Я прокинулася в своєму ліжку, в тому ж таки халаті і з листям у волоссі. Моя кімната, залита сонячним світлом, здавалася менш реальною ніж усе, що було вночі. Надіюсь йому не зашкодили вчорашні пригоди. Я пам'ятаю?

Вхопивши телефон, почала записувати свій сон у нотатки. Деталі намагалися втекти як пісок крізь пальці, але я була швидша, надіюсь.

Наостанок, знайшла пакетик від жарознижуючого і уважно прочитала склад, ніби це могло щось пояснити. Єдине чого я вчора не зауважила, так це рік. Воно було протерміноване на рік і два дні. Та навряд чи хтось запише мій досвід у перелік побічних дій.

Навіть, якщо це все було моїм маренням, то я хочу запам'ятати його на все життя. Одне я зрозуміла точно, моя самотність — це штучно виставлений бар'єр і я збираюсь його зруйнувати. А, і ще робота.

В око впала обкладинка того жіночого роману і я зауважила, що одяг на герої такий же як був у мого гостя. Якби я вміла добре малювати, то зафіксувала б його риси на папері, а так лише в голові. В ньому було щось від того хлопця з реклами і від мого першого кохання із школи. Якщо все таки вони не забувають, то можливо, він знайде якийсь простий шлях до мене? Небезпечний крок до божевілля — мріяти про таке. Але мене не відпускала думка:

"Чи зустрінемось ми ще колись?"

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Таліана
01.12.2022 20:54
До частини "Чи зустрінемось ми ще колись?"
Класна вийшла історія: легка, весела й мила! Цікавий концепт природи потраплянців. Я цю ж тему з іншого боку розглядала.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Олександр Шепітко
    01.12.2022 12:35
    До частини "Чи зустрінемось ми ще колись?"
    А чи було у вас в реальності, що сон вдавалося перенести на папір (умовно)? Бо сам, наприклад, маю таких декілька, звісно, що детально передати не вдалося, але сама ідея наче збереглася. Тому й цікавлюся - чи є ще такі, хто черпає натхнення уві сні?
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Надія Мак
    01.12.2022 14:39
    До частини "Чи зустрінемось ми ще колись?"
    Дякую, що прочитали. Мабуть, таки черпаю, бо мені колись снився танець на засніженій вулиці із моїм майбутнім чоловіком, поки ми ще вдавали друзів. Загалом, із снами маю цікаві стосунки, в дитинстві таке марилось, що зараз можна жахи по них писати, чомусь досі пам'ятаю деякі деталі. Улюбленими були сни де я літала. Зараз вже такого немає, єдине, що варто було записати це альтернативне продовження серіалу, яке наснилось цікавішим за справжню версію ))) Цікаво, як ви використали свої сни. Чи це вже можна прочитати на Аркуші?
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Олександр Шепітко
    01.12.2022 14:59
    З того, що вже виклав https://arkush.net/book/5902 - наснилася сцена в лазні, але її мені було замало, тому історію трохи розвинув. А взагалі на основі дуже емоційних снів десь 3-4 оповідання - одне вже тут, до інших ще черга не дійшла.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Геник
    30.09.2022 23:27
    До частини "Чи зустрінемось ми ще колись?"
    Пояснення суті переміщення у снах оригінальне, принаймні для мене. І деталей саме стільки, щоб не почало виникати зайвих запитань про механізм роботи цих процесів. Один момент не зрозумів. Якщо ці події відбуваються не в паралельному, а в нашому світі (адже стався збій), то виходить, що ці істоти, інші люди з іншого світу, є напевно невидимими. Але сновиди можуть із ними взаємодіяти. Як це фізично пояснюється? Вплив тих істот на наш світ і сновид? З іншого боку, лунатики можуть уночі виходити з дому, залазити на дахи, навіть були випадки вбивства лунатиками (читав про один випадок, і ту людину виправдали). Цю незвичну і чимось паранормальну поведінку можна пояснити впливом зовнішніх сил, істот з іншого світу. Загалом, цей момент на межі правди) Деякі речення мають не найкращу конструкцію, для розуміння доводиться перечитувати, подумки переставляти слова для ліпшого сприйняття. Це робота для літредактора, також допомагає інтенсивніше редагування і читання маси літератури на відповідну тематику. Логіка опису механізму перенесення між світами і переживання станів сну зосереджена не на фізіологічних характеристиках снів (фази, зміни стану людини, інтенсивність роботи мозку), а саме на особистісному сприйнятті і зовнішніх спостереженнях за ними. Це не погано, адже тут інша мета, тому така логіка для тексту цього жанру підходить краще. Загалом, хороший твір, деякі ідеї можна перетворити на окремий роман. Щось про таких істот, які працюють у снах і потім з'ясовуються, що інші істоти теж працюють у їхніх снах чи щось таке. Тем для роздумів удосталь)
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Надія Мак
    01.10.2022 00:59
    До частини "Чи зустрінемось ми ще колись?"
    Ого, не очікувала такого детального розбору, але дякую. Погоджуюсь з вашими зауваженнями щодо конструкції речень, надіюсь, із практикою проблема зникне. Над продовженням не задумувалась, але якщо заглибитись у тему, то справді є ще де фантазувати.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Nasinyna_passionate_reader
    08.08.2022 12:00
    До частини "Чи зустрінемось ми ще колись?"
    Цікава пригода, сподобалося, як пояснюються всі події через підсвідоме завдяки деталям, що бути побачені/почуті за життя героїні. Дякую!
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Nasinyna_passionate_reader
    08.08.2022 11:35
    До частини "Чи зустрінемось ми ще колись?"
    Цікава пригода, сподобалося, як пояснюються всі події через підсвідоме завдяки деталям, що бути побачені/почуті за життя героїні. Дякую!
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Бігун
    06.08.2022 11:36
    До частини "Чи зустрінемось ми ще колись?"
    Дуже захоплююча історія, і так романтично описано всі події. Прочитала на одному подиху. Чекаю від автора інших цікавих історій. Бажаю успіху в конкурсі та творчих успіхів.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Давидкін Микола
    06.08.2022 09:36
    До частини "Чи зустрінемось ми ще колись?"
    Дуже круто! З перших рядків, події одразу занурили до вашої історії. Від реалістичних описів стану людини, що має температуру, роману, який не читається й піднятих рук незнайомця у ванній. Як на мене оповідання написано дуже якісно й продумано в деталях. Сон, який тікає від нас, коли ми просинаємось. Неначе й дрібничка, але життєво. Хороший, смачний гумор! В моменти, коли відбувалися геройські сцени під пригодницьку музику, мені згадався фільм "Роман з каменем", де головна героїня письменниця на якусь мить уявляє сюжет у якому з'являється чоловік-мрія. Хороша замальовка. Зокрема цікава й оригінальна ідея щодо самого потраплянця. Читалося легко та приємно. Від мене найвищий бал! Успіху в конкурсі й творчого натхнення авторові!
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Надія Мак
    06.08.2022 10:54
    До частини "Чи зустрінемось ми ще колись?"
    Дякую! Тішуся, що ви так високо оцінили. Мені було цікаво писати це оповідання, історія не відпускала поки не була завершена. До речі, дуже люблю цей фільм, мабуть, моя підсвідомість щось знає. Дякую, що нагадали.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше