Далекобійник

У мирний час - далекобійник.

В воєнні дні - мій позивний.

У двадцять другому призвали.

Тепер солдат я, рядовий.

Бої смертельні та запеклі

Нас меншає із кожним днем.

Прострелена рука звисає,

Та я іду вперед бігцем.

У іншій зброю я тримаю

Стріляю в ворога вогнем.

Він пре лавиною нестримно

Та поливає все свинцем.

Ідуть, не дивлячись, по трупам.

А бій кипить, свистить, гуде.

Лунає поряд вибух, хвиля

Безвільне тіло десь несе.

В ворожу сторону кидає,

Осколків безліч тіло рве.

Пливе свідомість в нескінченність.

Приходить легкість, вічність зве.

Хтось тягне. У полон не здамся!

Схопив гранату, а чеку

Не витягну, в осколках руки

Ну що ж, зубами потягну.

«Далекобійник! Стій ! Не треба!

Свої ! Тримайся побратим!

Я витягну тебе із пекла.

Хоч, не здоровим та живим!

А лікарі тебе підправлять

Все буде добре, потерпи!»-

Під шквалом куль із поля бою

Напівживого витягли.

В осколках тіло, а обличчя

Мов каша, око неживе.

Та побратим втішає,

Каже: « Терпи, до свадьби заживе.»

Я вижив, дяка побратимам.

Із пекла винесли мене.

Комісували, адаптуюсь

Та в пам'яті та мить живе:

Навколо простір вибухає,

Пливе свідомість у безкрай

Чека в зубах, а сил немає.

Крик побратима : « Постривай!

Далекобійник! Стій ! Не треба!

Свої ! Тримайся побратим!

Я витягну тебе із пекла.

Хоч, не здоровим та живим !»