Під Знаком Афродіти

Коли зізнаються у коханні, кажуть:

“Ти для мене все — кохатиму безмежно”.

А Симоненко колись писав про мить,

Коли приходить весна — і світ молодшає на тисячу літ.

Скажу і я слова такі цвітоніжні —

Лиш твоя адреса прийме почерк мій:

Вкрала моє кохання ти вже давно,

І дні без тебе — ніби німе кіно.

Тисяча й одна ніч — під твоїми чарами знов,

Ти — мій чай із корицею в холодну добу.

Ти вкрала моє “завтра”, та я не виню:

Бо кожне “люблю” я собі збережу.

З нашої пари друзі жартували,

“Ви — невдалий дует”, — казали.

Та Ерос влучив — і сумніви всі пропали,

Афродіта шепнула: “Це ті, кого я єднала”.

Тисяча й одна ніч — під твоїми чарами знов,

Ти — мій чай із корицею в холодну добу.

Ти вкрала моє “завтра”, та я не виню:

Бо кожне “люблю” я собі збережу.

Someday we’ll shine like distant stars,

And our love will echo through old ballads.

They may call us legends carved in time,

But you’ll forever be my true love.