Зима

Стежина в дубняки петляє,

Сніжки розкидані кругом.

Дивись! То іней майстерно сяє —

Цілує берег над ставком.

А сонце сліпить, та не жарить,

Зима йому не по зубах.

Вона, дівчисько, щоки шпарить,

Й гука мені: «Гостюй у снігах!»

І як їй тільки не набридне?

Бо я ж не хлопчик, час іде…

А їй — все ігри, їй все рідне,

Як в десять років... Десь-не-де.