КАВА З КОРИЦЕЮ

Горнятко кави — терпке та міцне,

Реальність малює, нас ранок гартує.

У присмаку жорсткість, життя осяйне,

Ми п’ємо до дна те, що доля дарує.

Це сповідь німа і це ранки твої,

З нею навколо все бачиш ясніше.

Та межі в ній тонкі, де спокій дріма:

Ковтнеш забагато — і пульсує сильніше.

Бо кава — це ти, мій коханий, міцний,

Кориця — це я, таїна і смирення.

Ми разом — мов поцілунок стрімкий,

Сяюча ніжність і благословення.

Ми різні поодинці, мов далекі світи,

Незримі, здається, і зовсім несхожі.

Та разом — це вибух, неосяжні зірки,

Осяяна пристрасть і дні переможні.

Ця сила єднання — слабкості дар,

Що пахне надією й вчить нас любити.

Ми разом щодня — це любові вівтар,

Який іншим не дано збагнути.