"Пустота"

Я не той,  і ти не та,

І ми вже ніби "Пустота"

Пусті - ніби повні й не бували,

Але ж я знаю тебе всю, і що всередині у тебе, так здавалося мені, але тільки но в моменті.

В решті решт "ми" зникли, як в кошмарі, блякло, впевнено, спонтанно, ніби нічого й не бувало. Але ж час минає, грубо та безжально, міняє все, міняє те що здавалось яскравим й міцним "монолітом" стираючи його в сірий та нещасний пил, змушуючи вперед, але чи зможе кожен знайти свій шлях далі? Певно ні, когось задушить - пустота, чи то кошмар,  чи то він сам.