❤︎
00031
Погляд у пустку й у порожнечу
Шепіт молитви злітає із вуст
Недитячі казки налякали малечу
"...Мила Принцесо, врятуй мене!.." - хруст.
Серце розколоте, тріскіт кісток
Сльози душі маріють перлинками
Крізь кáзки в реальність проклався місток -
Пані Мортела сплела павутинками.
Лýна прохань завмерла в повітрі -
Тепер вже запізно, Принцесо...
Пані погубить її в різносвіття палітрі -
ЦÉ мрія твоя??!! Поетесо??..
"...Принцесо, Принцесо..." - час чує це й досі
Мортела неспинна, вона є безжалля
Благання й молитви ж були безголосі:
"...Забери мене у своє Задзеркалля..."
(19.11.2023.)
Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
⋯