❤︎

Немає кінця одчайдушним блуканням -

Принцеса в капкані маєткових тайн.

Старі коридори лунають риданням -

Самотня примара страждає від ран.

Благає про поміч, до себе все манить.

Принцеса шукає прохід до межі:

Слідкує за світлом, хоча воно й ранить.

Картинні обличчя насторожі.

Вчепилися поглядом у білеє плаття,

Шепочуть Принцесі мільйони погроз.

Вона ж-бо сильніша, ховає сум'яття,

Хоч шкіру й вкриває примарний мороз.

Ось мара вже й поряд, від сльоз аж дрижить.

Принцеса пред нею, вслухається в плач:

"Отрута... убивство... донькá має жить!"

Мортелу спинити?? Вона ж як палач...

"Як хочеш, Принцесо - тобі обирати..."

Примара кружляє навколо, в пітьмі.

"Проте як вважаєш, їй краще вмирати,

То ти тут навіки, немов у труні".

(24.12.2023.)

(за мотивами роману Адалін Ґрейс "Беладона")