Невже це не прекрасно ?

Невже це не прекрасно?


Стояти під місяцем з тобою,


Споглядати те, як зорі ясно


Палають нічною порою.

Невже це не прекрасно —


Тебе в щічку цілувати,


Ніжно й тепло обійняти,


За руку взяти — й не відпускати.

Боже, як прекрасно —


Бачити зорі в очах твоїх,


Та як боляче спостерігати


Сльози на щоках ніжних твоїх.

О ні…


Прошу, не плач,


Погляд свій не відвертай.


Прошу, пробач —


Руку мою не відпускай.

Та не потрібно більше слів —


Усе сказало серце твоє.


Серце, що пізнало болю,


Серце, що більше не моє.

Невже це не прекрасно —


Споглядати, як ти радієш,


Як за руку його тримаєш


І в обіймах його світлієш.

Мене ти не тримай —


Мою руку відпусти.


Та як би важко не було,


Пам’ятай крізь всі віки:

Пам’ять про тебе


Завжди житиме в цих рядках.