Щаслива мить...

Я виросла так швидко,

що і не віриться мені.

Вже розірвалася та нитка,

що вела мене у метушні.

У метушні дитинства,

у розпалі розваг,

у подиху блаженства,

у різнобарв'ї благ.

Обійми матері солодкі,

безтурботні сни,

дні чомусь завжди короткі

і радощі весни.

Красоти всі дитячих літ,

фантазій незліченні числа,

шалений юності політ

і мрій ріка барвиста.

Все швидко промайнуло —

не встигла зупинить.

Дитинства наче й не було,

була одна щаслива мить!