❤︎

Часів водоспади невпинні

Пробивали між нами прірву,

Ми з тобою у тім не винні -

Замість серця лишили вирву.

Відтепер ми окремо порожні,

З протилежних боків нечасся,

І любити більш неспроможні,

Тож в ніколи сама вертайся.

"Ти приходь до мене вчора!" -

Стільки раз тебе благала...

В кожній миті вічність хвора,

Непомірність відтягала.

Тут-і-там спинила стрілки.

Годинник. завершив. хід.

І знаю: нема(є) помилки,

Я власний вже чую відхід.

До мене не прийдеш вчора,

А я не прийшла і завтра,

Любитиму позавчора -

Душа наша того варта.

(03.01.2026.)