Розділ 2. Сверр

Уламок лежав на столі.

Цього разу великий, з рваними краями та краплею магії, запечатаною всередині.

Зліва від нього недбалою купою було звалено згортки з розрахунками, праворуч лежав створений три дні тому накопичувач. Свічка в мідному підсвічнику майже догоріла й давала тьмяне світло, воно відбивалося від нерівних граней уламка, і Сверра заворожували жовті відлуння прихованої магії.

Він дивився на артефакт і посміхався, як і щоразу, коли вдавалося відкопати такий скарб. Останнім часом Сверр практично збився зі сліду. Попередній знайдений уламок був дуже малий і, практично, не випромінював магії, тому пошуки інших затяглися. Сверр давно виявив зв’язок між шматочками артефакту: колись розбитий на сотні уламків, він ніби прагнув возз’єднатися знову. Частини карти тягнуло один до одного, як шматки магніту — потужного настільки, що навіть відстань не була перепоною для возз’єднання. І чим більшим був уламок, тим чіткіше вказував на місце, де перебуває його побратим.

Це допомогло Сверру знайти сорок п’ять. Але лежачий перед ним зараз — перший, який принесли на блюдечку. І перший, що обійшовся настільки дешево. Лорд Бішоп зовсім не розумів, який скарб тримав у руках.

Сверр посміхнувся й доторкнувся до щербатого боку уламка пальцем, запевняючись, що той йому не примарився. Потім підвівся, розім’яв закляклу спину, узяв із полиці нову свічку: робота буде довгою і вимагатиме повної зосередженості.

Із верхньої сходинки почувся ледь помітний шурхіт. Сверр, скривившись, відірвався від уламка й різко спрямував погляд у темряву.

— Виходь, — звелів суворо, і полум’я свічки сіпнулося, як від удару.

Темрява слухняно розступилася, випускаючи тендітне дівча, одягнене в темно-синю оксамитову сукню. Дівчинка покірно наблизилася й зупинилася біля сходів, безневинно опустивши очі. Втім, Сверра ця хибна покірність ні краплі не зворушила — дівчинка характером пішла в матір, а жінки з роду Брігг відрізнялися крутою натурою й неприборканою волею.

Дівчинка хитнула головою, з акуратно покладеної зачіски вибилося неслухняне темне пасмо і впало на чоло.

— Батьку, — не підводячи очей, тихо промовила Берта і присіла в реверансі.

— Пізня година не час для прогулянок для юних леді, — відчитав її Сверр і відвернувся, даючи зрозуміти, що не має наміру сперечатися і йти на поступки. На нього чекав довгий і кропіткий процес переміщення енергії уламка в накопичувач, і Сверру не хотілося витрачати жодної хвилини дорогоцінного часу.

— Мені не спиться. Тіні знову шепочуться й лякають. Якщо дозволите, я тут побуду. Я не заважатиму, обіцяю. Просто… подивлюся.

Берта схлипнула й обійняла себе за плечі, ніби намагаючись захиститися, а потім, мабуть, згадавши правила пристойності, опустила руки, ховаючи долоні в складках спідниці. Будь-кого таке прохання зворушило б. Будь-кого, але Сверр чудово вивчив доньку. Тому, навіть не обернувшись, кинув через плече:

— Не сьогодні. Йди в ліжко.

Напевно, варто було б дозволити їй залишитися. Дозволити подивитися, а можливо й навчити Берту парі заклять. Адже їй уже шість, і настав час розвивати її дар. Потрібно проводити з донькою більше часу, передати досвід і знання, стати справжнім батьком, а не просто лордом, якого вона бачить від сили двічі на місяць.

Неначе прочитавши його думки, Берта сумно зітхнула. Прошелестіла спідницями надто дорослої для маленької дівчинки сукні. Сверр обернувся й додав м’якше:

— Ходи сюди.

Берта слухняно наблизилася, на її обличчі застигла воскова маска смиренності. Коли вона навчилася носити їх, ці маски? Сверр не пам’ятав. Наслідуючи поведінку матері, Берта чудово вміла зобразити саме те, що хотіли бачити. І навчилася отримувати з цього зиск.

Зараз дівчинка грала скривджену дитину, і Сверр із невдоволенням помітив, що ця роль їй не личить.

Вузька долоня Берти була холодною і вологою. Можливо, донька не брехала і, справді, налякалася. Сверр переконався, що хвороба відступила, але що, як він помилився? Тільда попереджала, що ритуали, чари та відвари не здатні приборкати темний бік душі їхньої дитини, але він відмахнувся, списуючи тривоги Тільди на жіночі примхи.

Він піймав погляд доньки — прямий і допитливий.

— Як часто вони розмовляють із тобою?

Берта знизала плечима.

— Іноді.

— Коли почалося?

— У ніч Санборна. Як тільки погасили вогні.

Сверр вилаявся про себе. Слід було передбачити — складно стримати духів у ніч Санборна, і йому потрібно було краще стежити за донькою, з огляду на особливості її… дару.

Це почалося, коли Берті було чотири. Нічні кошмари, крики, зловісні пророцтва, які завжди збувалися. Тіні шепотіли дівчинці на вухо, пророкували страшні смерті слугам і воїнам Кетленда, які потім, і справді, гинули. Сверр особисто підняв деякого, щоб розпитати, але не знайшов жодного доказу прямого втручання Берти. Причини смерті — усі як одна — виглядали цілком природно: хвороба, нещасний випадок, загибель під час п’яної бійки.

Проте людям було начхати на докази. Деякі піддані Мореллів так і не визнали Сверра головою клану. Попри видиму покору, молодші лорди все ще зберігали вірність батькові Сверра, не визнаючи за бастардом права контролювати джерело. Загибель однокровного брата не зіграла на його користь з огляду на те, що в смерті Даррела всі звинувачували саме Сверра. Він ніколи не вважав за потрібне переконувати когось, покладаючись на право сильного, адже всі ці роки йому вдавалося утримувати клан і живити джерело магією. Однак після того, як хвороба Берти ризикувала накликати на їхню родину гнів підданих, Сверр усе ж таки зважився скликати нараду роду.

Тридцять магів із п’ятдесяти двох проголосували за вигнання з тіла дівчинки велового духу. Тільда особисто проводила ритуал під наглядом трьох старійшин. Тієї ночі Берта мало не загинула, а на ніжній щічці залишилася потворна чорна пляма у вигляді кажанячого крила. Старійшини в один голос стверджували, що це ціна, яку довелося сплатити за спокійне життя.

Із того часу тіні не шепотіли юній леді Морелл. До ночі Санборна цієї зими.

— Вони кажуть, що світ скоро трісне, — спокійним голосом продовжувала Берта. — Розколеться.

Вона зітхнула і, здається, зовсім втратила інтерес до розмови. Сверра завжди трохи лякали ці різкі зміни в поведінці доньки. Як і сумбурні пророцтва, такі схожі на шалені теорії деяких боягузливих членів Капітулу. Можливо, зовсім не тіні нашіптували Берті? Невже в минулий візит Атмунда хтось із божевільних фанатиків встиг забити голову його доньки цими мареннями? Потрібно буде обговорити цю проблему з верховним Капітулу, і якнайшвидше.

Берта подивилася на уламок, що лежав на столі.

— Я хотіла б побачити, як усе відбувається. Як ви приборкуєте це.

— Магія — не дикий звір, юна леді, — повчально зауважив Сверр. — Це стихія. Її не можна приборкати, можна лише дозволити їй діяти твоїми руками. А це, — він кивнув на уламок, — щось давнє й небезпечне. Найнебезпечніше, що ти коли-небудь бачила. Але ти маєш рацію, мені час навчити тебе основ. Завтра на заході сонця ми спустимося до джерела, і я покажу тобі, як перенаправляти його потоки.

— Це нудно… — засмучено мовила дівчинка, але, зустрівши суворий погляд батька, лагідно кивнула: — Як буде завгодно, мілорде.

— А тепер іди, у мене багато справ. Обіцяю, завтра я знайду для тебе час.

Він погладив її по щоці, тій самій, на якій квітнув темний слід неприборканої магії. Без нього дівчинка була схожою на звичайну дитину. Можливо, саме тому Тільда постійно намагалася замаскувати пляму товстим шаром білил?

— Чесно? — зовсім по-дитячому надихнулася Берта й поривчасто обняла його, заглядаючи в обличчя. Її темні очі блиснули надією. Сверр кивнув, прощаючи доньці цей недостойний леді порив.

— Присягаюся.

Щоразу брехня все більше гірчила на губах. Але хто знає, можливо, якщо вийде швидко закінчити з накопичувачем, вдасться трохи поспати і надвечір виділити пару годин для прогулянки до джерела. І трохи сил на маніпуляцію із потоками. А потім дозволити собі невелику кінну прогулянку до моря. як для маленької дівчинки Берта вже досить пристойно трималася в сідлі. Тварини її любили. На відміну від людей, які так і не змогли пробачити дівчинці низку незрозумілих смертей.

Його донька була ізгоєм, таким самим, яким він сам був у дитинстві. Але Сверр добре знав, що навіть ізгої здатні піднятися дуже високо. І змусити ворогів скоритися. Він сам пройшов цей шлях і покаже його Берті.

Після. Коли закінчить зі справою.

Уламок на столі з ним погодився. Він приковував погляд, вабив ув’язненою силою, обіцяв виконання бажань, навіть тих, у яких Сверр не зізнавався сам собі. Сверр змалку усвідомив, що справжні бажання мають дуже мало спільного з обов’язком, а часом і діють йому всупереч. Тому звик від бажань відмовлятися. Однак…

Сорок шостий уламок. І тріумф, що підіймається із глибин душі Сверра.

Тепер йому є чим заплатити за те, у чому багато років тому йому було відмовлено. Тільки зараз він попросить не трохи — він виторгує все. І візьме те, що належить йому по праву.

На обличчі проти його волі розквітла крива усмішка, в якій зловтіхи було трохи більше, ніж передчуття. Дочекавшись, коли кроки Берти стихнуть, а двері лабораторії зачиняться, Сверр полосонув лезом по вицяткованому шрамами зап’ястю, і кілька густих крапель крові впали на стародавній артефакт.

Уламок прийняв кров із вдячністю. Зголоднілий, він поглинав її, а ще силу, якою Сверр щедро ділився. Сили в нього завжди було достатньо — у дитинстві духи обділили його сім’єю, але магії відміряли з надлишком. Магії вистачило, щоб здобути титул і фамільний замок. А також наситити джерело та утримати клан від падіння, що неминуче загрожувало Мореллам після смерті спадкоємця.

Сила уламка слухняно відгукнулася, потягнулася до того, хто в змозі приборкати темну магію та зліпити з частин те єдине, що багато років тому було розколото на частини.

Грані накопичувача затріщали, впускаючи в себе силу. На мить Сверру здалося, що стінки не витримають, контур трісне, і йому не вдасться втримати стихію. Але сила, яку Сверр вважав живою істотою, підкорилася, послаблюючи тиск, слухняно вливаючись у накопичувач тонким потоком. Вона ніби знала, що саме Сверр скоро випустить її у світ.

Він полегшено зітхнув, послаблюючи контроль, водночас живлячи контур і ділячись магією з уламком. Закон життя: щоб отримати щось значуще, потрібно щось важливе віддати. Сверру не було шкода, він давно вже повністю присвятив себе справі, віддаляючись від роду і сім’ї.

Кров текла. Полум’я свічки погойдувалося. Уламок артефакту розжарився, обпалюючи пальці.

До ранку він завершить справу. А далі… Далі в нього є план.

Сила уламка лизнула пальці, підбадьорюючи.

Сверр не помітив, як із вершини сходів за ним спостерігали. Дівчинка сиділа тихо, як миша, на її блідій щоці цвіло відлуння ритуалу, а темні очі блищали передчуттям. Її кров стікала з вузького зап’ястя і вбиралася в камінь сходів, відгукуючись на поклик чогось старого, такого ж давнього, як світ.

Берта заворожено зітхнула. Вона бачила те, що батькові було непідвладне. Вона завжди бачила це. Знала.

Скоро все відбудеться. Незабаром усе станеться так, як треба.

Берта посміхнулася і злизала кров із зап’ястя. На смак вона була солодкою, як мед.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Eriloor
05.09.2022 11:49
До частини "Розділ 2. Сверр"
От і ще кілька героїв, та ще й яких непростих) Чи ж Берта у шість років крадькома вже магічить у ритуалах, хоча її ще цьому навіть не вчили? І що ж саме вона робить, бо навряд чи взаємодіє з уламком... Тато б відчув, і вона навіть не торкалася предмета. Не знаю, що коїться, але Берта точно дасть усім прикурити! Ну і... не думаю, що Лаверн вдасться забрати уламки у цього чоловіка добром. Ага, так їй їх і віддали! Тож поки що почуття співпадають з поглядом Берти - щось таке буде. Очікування вибуху. Солодка кров... Чи ж вона взагалі людина?..
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Злата Соловей
    05.09.2022 14:32
    Дякую :) Тут ще будуть зʼявлятися нові герої ^^ Берта дуже непроста дівчинка, ваші відчуття вас не підвели. І вона насправді взаємодіє з уламком. Але не через те, що її вчили магіі, хоча її матінка багато часу приділяла її магічній освіті. Але інтрига щодо Берти - довгограюча, що з нею наспраді відбувається, стане відомим лише у другій половині другої книги серії)) З приводу Лаверн і уламків - у неї буде можливість забрати їх добром)) Але той спосіб їй сильно не сподобається...
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Eriloor
    05.09.2022 23:47
    Що я люблю - коли щось на перший погляд дивне насправді має підгрунтя і автор вже все продумав) О-о, мій улюблений прийом!
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Злата Соловей
    06.09.2022 07:21
    О, для мене це окремий різновид письменницької магії)) Коли щось придумується, і ти тільки через пів року/рік розумієш: ах ось воно що! З Бертою у мене було так само, взагалі не розуміла, коли писала першу книгу, що ж з нею не так, а у другій все склалося навпрочуд логічно))
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Eriloor
    06.09.2022 08:45
    А, зі мною теж таке бувало - раптом зїявляється новий герой у другій половині книги або старий робить щось несподіване... і от дивишся на це і розумієш - це ж ідеально! І як я сам до цього не дотумкав? І так же все логічно... Є в цьому щось магічне. Але коли знаєш все і в перших главах робиш "непомітні", "неважливі" штрихи, які потім зіграють - то відчуття теж чудові)
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Діана Вінтер
    01.09.2022 12:08
    До частини "Розділ 2. Сверр"
    У мене передчуття якесь таке, щодо Берти, дивне. Насправді мені дуже сильно подобається ваш стиль. Розділи читаються запоями. Світ інтригуючий. І атмосферу ви створювати вмієте, я наче сама там побувала, посиділа з Бертою на сходах та за усім поспостерігала 🔥
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше