Розділ 5. Ча

Ча бачив уві сні дім.

Простір — куди вистачає погляду, і небо — низьке, сіре, пошматоване гострими крилами ластівок. Руда земля, висока ковила із сизими м’якими пензликами. Солодкий запах овечого молока. Юрти, що стоять колом, затишне потріскування багаття і голос матері, яка співає нехитру пісеньку. У неї було темне з сивиною волосся, карі очі й добра усмішка. Мати збирала коріння і трави, лікувала худобу, приймала пологи у жінок.

Валла-рей, так її звали. Вона була третьою дружиною вождя і народила йому п’ятьох дітей. Вижив лише Ча… Та чи вижив?

На це у його мертвої матері не було відповіді. Вона сиділа біля вогнища, на її колінах покоївся оберемок полину, а з очей хлюпала туга. Потім і цього не стало.

Пробудження розпочалося з болю. Біль оселився в тілі Ча давно, він точно не міг пригадати, коли саме. Він розцвітав у животі вогняною квіткою, розправляв пагони, обплітав нутрощі та стискав із такою силою, що, здавалося, розірве. Біль тягнувся по хребту вгору, проникав у голову і розповзався по потилиці, стискаючи голову залізними обручами. Наче хотів витіснити дух Ча і заволодіти його тілом.

Тіло — лише посудина. Так стверджував шаман, який купив Ча. Він поїв хлопчика настоянками з отруйних грибів, і в голові народжувалися страшні образи. Тіні шепотіли Ча, що час настав. Що світ, спаплюжений і порочний, незабаром очиститься вогняними річками, які проллються з розломів. Світ трісне і розіб’ється, немов витончена ваза, розсиплеться на мільйони маленьких уламків, і Вогненний дух переплавить їх, щоб створити новий, досконаліший.

Ча кричав і благав зупинитися, його тіло скручували судоми, а потім, коли закінчувалася дія настоянки, він ще довго лежав, не маючи сили віддихатися, витіснити біль. Шаман, який купив його, лише посміхався. Він сам, наче той Вогняний дух, переплавляв Ча, намагаючись виліпити з нього щось інше. Ідеальне.

Шаман був родом із Півночі. Ча добре пам’ятав синій одяг, зшитий із тонкої вовни, шкіряні ремені, що стягували груди, шорстку шкіру долонь. Темне волосся і глибокі, майже бездонні очі, у яких не знаходилося місця для жалю. Шаман говорив невідомою Ча мовою, звуки якої були схожі на округлу гальку, вилизану хвилями.

Його руки однаково легко дарували ласку і завдавали болю. Він мив Ча, розчісував, примовляючи щось пошепки, навчав північної мови, особисто одягав хлопчика і гладив по голові, як колись батько… Так само посміхаючись, він різав шкіру Ча ножем із тонким лезом, яким, зазвичай, пускають кров лікарі. Кров шаман збирав у невеликі скляні баночки, а потім прибирав їх на полиці, які стояли біля стіни в його шаманському лігві. Часом він позбавляв Ча води та їжі, змушуючи пити лише настоянки, що дарують божевілля.

У день, коли шаман забрав у Ча око, промовляючи лише йому відомі заклинання, щось усередині хлопчика надломилося і тріснуло. Він, буквально, відчував це в грудях: раніше жило, билося, світило щось невідоме, а потім його не стало. Витекло крізь невидиму дірку. І на місці цього чогось оселився біль.

Більше шаман не мучив Ча. Кинув, як хворе щеня, вмирати. І Ча зрадів, адже скоро він зможе побачити матір і братів. Батька його, швидше за все, відвезли та кинули в ями, проте Ча знав: бійці ям теж не живуть довго. Усередині хлопчика оселилася надія, що скоро їхня родина зможе возз’єднатися там, де завжди тепло і світло. Де великий дух Сонця жене небом свою колісницю, висвітлюючи шлях і породжуючи життя. Він перетопить їх своїм вогнем, з’єднає, а потім розділить і кине на землю новим насінням.

Ча був готовий до смерті.

А потім з’явилася вона, і все знову повторилося. Була настоянка, якою шаман тепер поїв не Ча, а дівчинку, що була старша від нього, від сили, років на п’ять. Дівчинка кричала, лаялася, вигиналася дугою, і Ча спочатку неупереджено спостерігав за нею через ґрати. Вона була худенькою і слабкою, з великими очима й темно-сірим волоссям, що закривало тіло. Дівчинку шаман ніколи не вбирав — він залишав її голою, вона забивалася в кут своєї клітки та тихенько скиглила. Клітка була настільки малою, що можна було встати лише на карачки. Дівчинка не говорила ні слова, а часом випорожнювалася прямо там, де жила, від цього в лігві шамана нестерпно смерділо. Проте їхній мучитель, здавалося, не помічав нічого.

Ча було дуже шкода дівчинки, його томила образа, що все це доведеться пережити ще і їй. Попри біль, який оселився всередині й скував тіло, заповнити дірку після останнього ритуалу Ча так і не міг. Порожнеча жерла його зсередини, і йому не було чого їй протиставити. Нема чим прогнати.

Він тихенько гнив у своїй маленькій в’язниці й не міг зрозуміти, чому шаман не вбив його. Чого не позбувся, якщо Ча йому став не потрібним. Він усе частіше надовго провалювався в сон, не чуючи, як йому приносять воду й їжу. Смерть ніби брала його поступово, не поспішаючи, наче хотіла насолодитися кожною краплею змученої душі.

Одного ранку Ча прокинувся і побачив, що камера дівчинки порожня, вимита, і відчув, що в кімнаті добре пахне. Дівчинка зникла, а коли з’явилася знову, на ній був одягнений такий же синій одяг, як і на шамані. Вона рухалася обережно, лякалася і завмирала від кожного різкого звуку. Шаман посміювався, гладив її по спині, і рука його постійно зупинялася трохи нижче попереку дівчини, стискаючись і мацаючи.

Дівчинка заплющувала очі й стояла нерухомо, чим явно радувала шамана. Ча тоді подумав, що вона, мабуть, старша, ніж йому здалося, на перший погляд. Вона була високою, гнучкою та красивою. Инсе — що в перекладі з його мови означало «мешканка Півночі»…

Друга дружина батька, великого вождя Ран-су, теж була білошкірою. Її світле волосся, стягнуте у два тугі хвости, спускалося до талії. Інгрід, так її звали. Вона була мовчазною і постійно опускала очі, але до Ча була доброю, навіть коли батько гнівався. В Інгрід для нього завжди був заготовлений гостинець: то сушений фінік, то шматок свіжого коржика, рясно политого медом, то м’ясна підлива, яку Інгрід готувала за своїм північним рецептом. Коли Ча підходив і, насупившись, приймав дар, Інгрід усміхалася, і усмішка її була подібна до вечірньої зорі.

Дівчинка не була схожою на Інгрід. Вона здебільшого мовчала, хмурилася, а погляд її, гострий і різкий, здавалося, міг перерізати людину навпіл. На жаль, Ча не міг не визнати: погляди не вміють різати.

Але якось дівчинка притягла в подолі сукні шматок брусничного пирога, загорнутого в папір, і, обережно просунувши його крізь прути клітини Ча, суворо звеліла:

— Їж.

Це було перше слово, яке він від неї почув.

Ніколи ще Ча не їв таких смачних ласощів. Побачивши, що він оцінив її дарунок, дівчинка кивнула і відвернулася, ніби нічого зараз не сталося. Але Ча знав: сталося. Щось нове, незвідане, але неймовірно зворушливе, через що дірка в грудях трохи заросла, і стало легше дихати.

Ча закашлявся, налякавши спогади, і тут же побачив Ліо, що схилилася над ним.

— Тихіше, тихіше… — прошепотіла травниця, стираючи з його обличчя піт прохолодною вологою ганчіркою. Обернулася і сказала комусь у дальньому кутку кімнати: — Знову лихоманить.

— Принесу ще відвару, — відповіли їй голосом Риби. Тихо відчинилися і грюкнули двері, мабуть, Риба пішов, залишаючи їх із Ліо наодинці. Обличчя цілительки було втомлене, під очима пролягли темні кола. Скоріш за все, вона зовсім не спала, поралася з Ча, щедро ділячись силою. Йому стало соромно, але новий напад болю витравив і сором.

— Вона повернулася? — із надією запитав Ча, але отримав у відповідь ледь помітне хитання голови.

— Повернеться, — запевнила Ліо і відвела погляд. — Скоро, ось побачиш.

Ча хотілося вірити, що Ліо не бреше. Адже тільки та дівчинка, що врятувала його з кігтів шамана, вміла відвести біль, заповнити порожнечу. Тільки вона і ніхто інший.

Ча обіцяв собі, що дочекається.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Eriloor
10.09.2022 19:44
До частини "Розділ 5. Ча"
Був би на місці Ча хтось інший, здоровіший, старший, впевненіший - ненавидів би шамана чи намагався зробити щось, але Ча для цього надто слабкий, надто виснажений, втомлений і сконцентрований на болю. Його вже не хватає на гнів чи бажання помсти. Як мале кошенятко, яке помирає з розпачем і подивом в очах...
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Злата Соловей
    11.09.2022 11:06
    У Ча немає сил на ненависть( Він ледве памʼятає того, хто його скалічив. Але десь є хтось, хто дуже добре памʼятає його. І в кого ненависті на обох вистачить 😈
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Eriloor
    11.09.2022 19:15
    Ох, то було б чудово - бо в реальності часто жертви просто вмирають або живуть як можуть, так нікому не помстившись, і справедливості нема... І умовний шаман йде далі й хапає усе нових дітей. Але поки у книзі є така собі "карма", в цьому є щось казкове, навіть якщо автор кидається в читачів потрохами героїв. Ну, це не магія, справедливість іноді й на цьому світі трапляється... і це дає надію.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Злата Соловей
    11.09.2022 21:47
    Спойлер!
    Можу запевнити, що тут кожен отримає те.ю на що заслуговує)) Реальне життя, можливо, не настільки справедливе, але автор має можливість в своїх творах створити цю справедливість. Той чоловік, якого згадує Ча, загубив багато безневинних діточок( Але загинув він бесславно від руки людини, яку мордував. Так що тут, я вважаю, він отримав про заслугах.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Діана Вінтер
    04.09.2022 00:56
    До частини "Розділ 5. Ча"
    Так шкода Ча. Здається, шаман хотів собі з нього зробити учня, а коли помітив, що Ча не піддається, то й закинув спроби і знайшов нову дівчину. А вона... Не знаю, чомусь здалося, що вона зрозуміла, як шамана обхитрити, от і він її і звільнив.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Злата Соловей
    04.09.2022 09:23
    Нажаль, там все набагато складніше та драматичніше в історії Ча та тієї дівчинки... Обовʼязково дізнаємось, що ж насправді хотів зробити "шаман" і до чого все призвело)) Але ваша правда: та дівчинка дуже хитра 😏
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Діана Вінтер
    04.09.2022 10:48
    Та чому ж нажаль?) Добре, що складніше, бо доволі непередбачувано) дуже цікаво дізнатися більше!
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Надія Мак
    02.09.2022 15:54
    До частини "Розділ 5. Ча"
    О, це неймовірний розділ. Я б могла написати про вдалі порівняння і як чітко все складається в голові. Але мене полонила ненависть до шамана, а якщо твір викликає такі емоції, то слова зайві. Цікаво, що далі.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Злата Соловей
    02.09.2022 16:52
    Дякую :) Розділи Ча було дуже цікаво писати, бо у нього в голові все перемішано, тому вони виходять дещо сюрреалістичними)) А шаман той багато кому шкоди наробив... Не тільки Ча його тут буде згадувати із жахом(
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше