Дракони на кухні Серафимовській

Він був людиною, у якій було все

Дракони в думах, поруч біля вхідних дверей

Набожний трохи, святе ім’я, і свободою від нього так і дме

Але в дзеркалі частіше мружився Асмодей.

Він стояв збитою спиною до холодильника,

В промокшій наскрізь майці на спортивній статурі

Вимкнувши цього блятського будильника,

Над головою маячила вогнедишна купа дурі,

Що летить у стелю, ніби це не кухня,

А небо напередодні бурі.

Поряд із набожним стоїть весло

На турніку висить дівчина молода

Гладке як обіцянка, воно його мабуть і спасло

З далекозорістю, він кладе фокус в берега

Повисла тиша, як перед стартом, в річці, що є сили

І ця проблема з ним, та сили вона, як не дивно – берегла

За столом чаювання психіки:

ПТСР у військовій формі, брудна,

Подерта, з виворотом долі,

РДУГ з потіками на скатертині,

Тріщини на чашці, наче знову він на полі

Але веселий ніби, не дуже то здоровому, дурному колективі.

Невротичний розлад, хіба що рутину розбавить

Стоїть собі не переймаючись, спокійно та уважно

То вічно воду на вогонь поставить,

То випарює свій чифір, мовчки і поважно

Вкритий стоїть він, власним ангельським ім’ям

Пару хвилин тому, стояв його друг, з іменем сердечним

Сховався за крилами своїми, ніби це його хтось так ніжно обіймав

З прізвищем таким, для обох іронічно доречним

Архангел Міша – друг ТТУ, переконав, "довірся мені і своїм відчуттям"

Поруч стоїть така собі розпуста

Близький, теплий, служить скромно і не густо

А його рука - не хіть, і не залежність

Наче говорив, що я єдина безперервність

І відчуття застигло, все попливло

А я ж тобі казав, що всі підуть на дно?

А неподалік, виховання ще стоїть

І теж, за чашкою на мене зиркає, мовчить

У костюмі діловому, горить багряний

З видом цікавим, видно вже що п'яний

Не дорікаючи, не загрожуючи

Зацікавленість свою висловлюючи,

Дивився на нас, на далеку зірку

І на ту що на турніку, прибацану дівку

Глядів на усіх нас, на чай серед гримас

Ніби знав що неохайні, теж посеред вас.

Він людина за яку бореться цілий світ

Невдала історія твоїх дитячих травм і літ

Змістом пригод однієї збірки

Повертайся, до верби і ранкової зірки

Там де кордони росте переліт

Це біля наших українських доріг..

Його дні - як у відьми ритуал:

Веслуй, падай, зі сміхом наповал

Падай від утоми, задля безглуздої ворожнечі

Закохуйся в книги, в себе, в звичайні речі

Людей, померших за мрії своєї втечі

Треба жити так, як у пишуть у долинах

Твори своє мистецтво, як в музеях на картинах

Ніби щогодини – будуть історії

Де жарти і шрами, залізниці і колії

На вечірніх годинах, не топися в алкоголі,

На березі Тетерева, де немає болю.

На вишині моста, де немає протоколів.

Не загуби себе між залежністю і боєм

Все почнеться там, де залишився собою

В залі тренувань, де вирішуються долі,

У човнах під мостом, де рветься і кричить —

Його Свободи воля...

22.08.2025