Роздуми пересічної людини

Через призму екзистенційної кризи постають питання про природу душі, неминучість соціальних ролей та абсурдність накопичення знань, що не рятують від самотності. Це щира, подекуди болюча рефлексія про те, як воно — бути «пересічною людиною», споглядаючи світ, що вицвітає, мов кленове листя.