Великий Віз
Оля з дочками виїжджає з південного міста після початку повномасштабного. Випадково вони зупиняються на невеличкому хуторі, де оселяються у будинку дивної старої. Ніхто не знає точно, скільки років бабі Оксані, чому вона не тримає курс чи не садить картоплю, а ще Віка, донька Олі стверджує, що і взимку і влітку бачить над трубою дивний золотистий дим...
1582190
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Anastasiia08.04.2026 10:39
До частини "10. Грудень"Дуже Вам дякую за теплу історію. Вийшло дуже затишно, комфортно. Сумно, але з надією на найкраще. Мінімумом засобів Ви створюєте середовище, в якому приємно знаходитись. Текст живий, наче розмовляєш з подругою. Історія жива, герої справжні. Їм віриш, наче вони реальні люди - і я вірю, що вони реальні люди! Ідея, яку я бачу - дім можна відновити, віднайти, пам'ятати про коріння важливо, але життя можна і треба продовжувати, будувати знову заради близьких та рідних.
В найгірший день, в найпахмуріший день так приємно читати Вашу історію - я передати словами не можу. Дуже дякую))))
Хотілося б побачити Вашу історію на поличках книгарень.
⋯
Інна Токарєва03.05.2026 15:30
До частини "10. Грудень"Я надзвичайно вам вдячна за відгук! Це так важливо. Бо іноді думаєш, що пишеш в "пустоту". Дякую вам 🤗
⋯
Ira Koval02.03.2026 23:28
До частини "8. Жовтень"Зачепило оце "того життя більше не існує, і тих абрикосів, і тих дівчат..." Це справді довелося усвідомити, і усвідомити болісно.
Дякую, що пишете про це
⋯
Ira Koval01.03.2026 15:52
До частини "7. Вересень"...зізнаюся, я чекала, що врешті решт він заговорить ))
⋯
⋯