За крок до весни

Ще сніг лежить — та вже не той,

Не гордий, чистий, кришталевий,

Він став прозорий і м’який,

Мов спомин тихий, березневий.

Ще вітер носить холод в полях,

Та вже без лютої погрози,

І сонце гріє на дахах,

Стираючи зимові сльози.

Тріщить під кроком тонкий лід,

Ріка зітхає в темнім лоні,

І березень іде услід

У світлих променях в долоні.

Ця зима була важка,

Вона серця гартувала,

Та відступає, мов ріка,

Що кригу вперто розламала.

Ще кілька ранків — і весна

Вдягне поля у зеленаве,

І оживе стара сосна,

І небо стане знов ласкаве.

Прощай, зимо, сувора й німа,

Ти вчила нас стояти гідно.

Відходиш тихо за вікна —

А світло сходить непомітно.