ХОЛОДНО МЕНІ...

У погляді втопитися боюся,

в обіймах розчинитися твоїх...

Хай краще я пустою видаюся,

аби не спокуситися на гріх

велінням незборимого бажання,

щоб надбаних не втратити чеснот,

приречених на тихе вимирання,

як зборе їх життя-коловорот.

За слово зашпортнутися боюся,

щоб раптом не відчув,

не зрозумів,

що з владою твоєю я борюся,

як птах на перехресті двох вітрів.

Борюся,

розуміючи, що сила –

зі мною в цій розмові-напівсні,

бо щирості я в серці не зносила,

а ти фальшивиш...

Холодно мені.