Сповідь Деміурга

Я не читаю долю по зірках —

Я самостійно креслю власну карту.

Мій кожен нерв, затиснутий в рядках,

Важкого слова — є життєва варта.

Що напишу — те завтра і прийде,

Я — архітектор власного спасіння.

Мій вірш мене крізь темряву веде,

В рядках живих — моє святе коріння.

Я спершу біль у риму закую,

Щоб він у серці не лишив отрути.

Я пропишу собі любов свою,

Якій у світі цім — обов’язково бути.

Мій лотос розквітає на папері,

А потім — проростає у життя.

Я відчиняю словом власні двері

В своє щасливе, світле майбуття.

Мені це все Господь дарує,

За руку Він веде мене крізь ніч.

Його любов — рукою моєю оперує,

Я вдячна за розмову віч-на-віч.

Я дякую, мій Боже, за цей дар —

За кожен штрих, за силу і терпіння.

Ти вгамував у серці злий пожар,

Дарував віру, спокій і прозріння.

В Твоїх руках — моє перо і шлях,

В Твоїх очах — моє святе натхнення.

Я розквітаю в Твоїх небесах,

Прийнявши оберіг Твого знамення.

Дякую за все: за шрами і за світло,

За те, що Ти — мій Батько і Оплот.

В Твоїй любові серце знов розквітло,

Мій Цар, мій Друг, мій милостивий Бог.

@Тата ШАФ

08.03.2026р.