Він ішов

Він ішов неквапною ходою,

і наплічник, наче автомат,

втомлено підтримував рукою

демобілізований солдат.

Він ішов -- чужий до цього світу,

що живе без воєн і звитяг.

Переживши на війні два літа,

він постарів на ціле життя!

Бабці, діти граються на ґанку,

сміх веселий, музика здаля...

Оглядалися дівчата в парку

на його потетрий камуфляж.

Він неначе ніс тягар провини,

що не зміг відвести смерть чиюсь,

не зберігши свого побратима,

що накрив гранату у бою.

Він ішов здоровий, слава Богу,

лиш рубці лишилися від ран.

Як зумів - надблизив перемогу,

двадцятидвохрічний ветеран!