Свiтанок
00021
Промінь сонця притулився на плечі
І заплутався веселками в волоссі.
Вигин тіла нагадав твій жар вночі,
І зім'яту через нашу пристрасть постіль.
Ти ще спиш і так тендітна уві сні,
Ще світанок не забрав з полону ночі.
Та вже скоро посміхнешся ти мені,
Подаруєш теплий погляд своїх очей.
Твоє дихання легеньким вітерцем
Невагомо ледь лоскоче мої губи...
Ти - мій янгол з найвродливішим лицем,
Але Я тебе оберігати буду!
30-31.03.2012
Зазирніть у буктрейлер!
Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
⋯