Я ЛЮБЛЮ!

Ти і я – два безлюдні причали...

Їх самотність – питання спірне.

«Не буває, – серця кричали, –

В цьому світі кохання вірне…»

Я люблю!

І, приспавши закони,

Чудотворця благаю Бога,

Щоб Тебе крізь усі кордони

Лиш до мене вела дорога.

Я люблю!

Я – рабиня у ночі,

Бо Амура веселі стріли,

До шалених розваг охочі,

І мене досягли й згубили…

Я люблю!

І повір, вже нізащо

Цвіт кохання свого не знищу.

А провини Твої найтяжчі

Відмолю за ціну найвищу.