Молитва

Я покладу надію на олтар,

Туди ж я покладу свої думки і мрії,

І десь отам, у сірім вирі хмар,

Я розчиню амбіції і цілі.

Потім зберу до купи якось храм,

Де я молитимусь довічно мовчки,

І, залишившись наодинці, сам-на-сам,

Я зачитаю незнайомі строчки:

«Мій Бог, я грішний — не катуй,

Не залишай у темряві надовго,

І від спокут, я прошу, не рятуй,

Я в них тримався за свою свободу.

Мій Бог, навіщо ти забрав

Все те у мене, чого я не прагнув,

Хіба я щось у тебе вкрав?

Хіба я тебе в чомусь зрадив?

Мій Бог, я тут і вже зігнув коліна,

Ти мене бачиш, чи не так?

У чому я перед тобою винен,

Чим гірший я за інших посіпак?

Мій Бог, я обіцяв, що буду сильним,

Лише від диявола мене врятуй,

Я, хоч не став для батька гарним сином,

Проте і ворогом я не ставав йому.

Мій Бог, почуй моє прохання,

Яке від серця к серцю твоєму,

Я передав би всім живим вітання,

Якщо колись я знову оживу.

Мій Бог, я знаю, що ти поруч,

І лиш на мить від мене відійшов,

Як кошеня, благаю я тебе про поміч,

Я в темряві нічого не знайшов.»