Hic et nunc (тут і зараз)

Ми часто відкладаємо щастя на потім,

Чекаємо «завтра», нових вершин.

А дні пропливають нечутним польотом,

Лишаючи тільки чекання і тінь.

Все віримо: скоро розвіються хмари,

Коли стане легше, прийде власний час…

Та миті найкращі — не мрії й не мари,

Вони вже сьогодні оточують нас.

У теплій розмові, у тихій молитві,

У сонці, що вранці торкнулось плеча.

В життєвій, буденній, невпинній гонитві

Ми часто не бачим, як свічка повча.

Бо мудрість не в тому, щоб жити майбутнім,

А в тому, щоб вдячним бути за мить.

За кожне «сьогодні», що стало присутнім,

За право любити і просто за жить.

Спинися на хвалю. Відчуй цей дарунок.

Цей подих і ранок — є власний «твій час».

Життя — це не завтрашній день-порятунок,

А світло, що в серці пульсує якраз.