Апокаліпсис

Чорніють хмари день за днем,

І море прагне загасити коло,

Що день у день не бачить плям,

Що по землі крокують день і ніч.

І та отрута крок за кроком

Малює смертю твір жахливий.

Немає там ні прози, ні балади,

Бо тільки бруд у ящику квіте.

Але вирує небо: «Так не можна».

І кажуть люди: «Буде так!»

Бо у піхвах ножам немає місця,

Нехай підкорюють залізом світ.

Нехай дерева у червоному вбранні тремтять,

Блискуче, чисте лезо заплямованих колоче.

Вирує знову сумне небо: «Досить вже!»

Відповідають люди: «Ні. Я хочу ще!»