Крила, указка і двері в підвал

Ранок на Ковпака почався не з бадьорого гавкання Гільзи, а з того, що у двері Лоли почали гатити так, ніби за ними стояв принаймні загін інквізиції з ордером на виселення всіх демонів у радіусі трьох районів.

Лола, чий білий хвіст після вчорашнього святкування завершення четвертої книги нагадував пожовклу цукрову вату, ледь розплющила очі. Гільза вже стояла біля порогу, напруживши вуха-антени.

— Лоло! Відчиняй! Вони вже на Роменській! Вони вкрали ворота в Бруні й намагаються викрутити ніпель з мого капелюха! — заверещав з-за дверей голос Патріка, який від страху став тоншим за струну на бандурі.

Лола відчинила. В квартиру залетіли Бруні та Патрік. Гном був без свого фірмового комбінезона, у самих лише підтяжках, а Патрік міцно притискав до грудей порожню коробку з-під вівсянки.

— Хто «вони»? — прохрипіла Лола. — І чому ви виглядаєте так, ніби вас пропустили через центрифугу в пральні на Петропавлівській?

— Товариство церберів-клептоманів! — випалив Бруні, застрибуючи на диван. — Пам’ятаєш, я казав, що вигідно штовхнув їм партію «елітного корму» для їхніх триголових псів? Так от, виявилося, що від суміші тирси, сухого кропу та моєї впевненості у псів почалася не діарея, а магічна гіперактивність. Вони тепер не охороняють, вони КРАДУТЬ. Все! Звуки, кольори, спогади про перше кохання! І вони хочуть мою голову як компенсацію за моральні збитки!

Патрік закивав так інтенсивно, що ледь не злетів з місця.

— Вони вже вкрали запах кави на Роменській! Там тепер пахне просто порожнечею! Лоло, вони йдуть за нами по сліду нашої захланності!

Лола сіла на краєчок ліжка.

— І що ви хочете від мене? Щоб я вас у шафі сховала? Гільза вас там швидше з’їсть, ніж вони знайдуть.

— Нам потрібен Шкільний Щит! — вигукнув Бруні. — Ти ж знаєш, що сумські школи будували за спецпроектом «Магічна незламність». Там такий захист від сторонніх, що навіть податкова не може зайти без запрошення завуча. Але є умова: щоб щит тебе прийняв, ти маєш бути в штаті. Офіційно! З трудовою і медичною книжкою!

Лола розсміялася — гучно і трохи істерично.

— І ким ви там будете? Бруні, ти ж навіть слово «дидактика» вимовити не можеш без мату!

— Я буду хіміком! — гордо заявив Бруні. — Я знаю, як змішати мідний купорос із відчаєм так, щоб воно бабахнуло! А Патрік… Патрік піде на труди. Він навчить дітей красти… тобто, знаходити ресурси в умовах дефіциту!

Лола зітхнула і підійшла до старої комоди. Там, під стосом леопардових лосин Беатрічі, лежала тека з документами. Вона витягла синю книжечку, на якій золотом (що вже трохи потьмяніло) було викарбувано: «Диплом».

— Сумський державний педагогічний університет імені А.С. Макаренка, — прочитала вона вголос. — Спеціальність: «Математика та інформатика».

Бруні та Патрік замовкли. Гільза підійшла і підозріло обнюхала документ.

— Ти… ти закінчила Пед? — прошепотів Патрік, згадуючи якесь непевне відчуття. — Лоло, ти демон! Навіщо тобі диплом математика?

— По приколу було! — огризнулася Лола, відчуваючи, як червоніють кінчики її вух. — Було нудно, в Пеклі якраз був сезон відпусток, а в Сумах у педі тоді був найкращий буфет у місті. Я думала, що це просто папірець для розпалювання каміна… А виявляється, це мій квиток у підвал.

Вона подивилася на друзів. Бруні виглядав жалюгідно, Патрік — перелякано. А десь на горизонті Роменської вже зникав звук сирен, бо Цербери-клептомани почали красти навіть тишу.

— Добре, — сказала Лола, витягаючи з дзеркала свою указку, яка раніше була частиною титанової мітли Алевтини Герберівни. — Йдемо здаватися директору. Але попереджаю: якщо ви хоч раз назвете НУШ «фігнею» в присутності завуча — я вас сама віддам клептоманам.

Бруні миттєво виструнчився.

— Обіцяю! Я буду взірцевим освітянином! Я навіть навчуся писати плани занять!

— Не бреши, Бруні, — зітхнула Лола. — Плани занять — це та магія, якої навіть у Пеклі бояться.

Вона взяла диплом, закинула Гільзу в сумку і рушила до виходу.