Утопія чи неминуча реальність.

Гарна робота! Мені сподобалось. Велике зауваження до самого тексту. Повтори та русизми вартувало би замінити. Окремий плюсик за незрячого героя. Для мене це важливо. Ідея загалом подобається. Коби б так було як ви описали. Тільки дійсно не вистачило динаміки та якоїсь сюжетної напруги. Задумку я вашу зрозумів, а це найголовніше. Дякую за твір і слава Україні! Героям слава!

Героям Слава!) Дякую за коментар. Дякую, що прочитали)

Вітаю в цей пізній вечір. Дорогий автор Дякую Вам за цей твір. Мені важко якось його коментувати. Я в захваті на скільки він прописаний, ці місця які ви описали коли головний герой відправився в подорож із родичками і ці імена на муралі. Чесно скажу я плакала коли читала шматочок де описано про алею, щось схоже і я хотіла і я написати (для прикладу я хотіла взяти алею небесної сотні). Можливо те, що я зараз скажу не правильно але для мене цей твір неймовірний бо я також хочу щоб наша аграрна справа в Україні розвивалась бо в нас є можливості є земля. Якщо можна було я поставила б і більшу оцінку. Ще раз дякую вам за цей твір. хотіла б після закінчення конкурсу підписатись на вашу сторінку і читати ваші твори. Та ще дякую, що цей твір мені поставили в Обов'язкове прочитання.

Дякую Вам величезне, за такий щирий коментар. Я дуже рада, що мене розуміють, розуміють те, що я хочу передати і рада однодумцям. Успіхів Вам! Щиро вдячна!

Цікаві ідеї для майбутнього, особливо сподобалася Кірі! Вона ідеальна просто. Є багато зайвих деталей, але є й такі, що додають барв тексту. Дуже сподобалося про момент, коли бігова доріжка передала інформацію про тиск і Кірі вдома слідкувала) Від моменту про пусту книгу з іменами вбивць теж защеміло всередині. Але описи трохи стомлювали, може тому, що ми це все знаємо, може для нащадків і не так важко читалося б, хто зна. І ще все занадто плавно і солодко, не вистачило конфлікту в тексті, якоїсь проблеми, яку б герой розв'язав.

Дякую за коменар) буду вчитися)))

Дуже багато описів, непотрібних для сюжету дій та деталей. І хоч змальоване вами майбутнє цікаве й приємне, прочитати оповідання повністю було важко, бо втрачається цікавість. Події хоч і відбуваються, але в результаті ні до чого не ведуть, вони практично не зв‘язані сюжетом. Так, герой вкінці почав писати книгу, та все ж не розкрито, що саме його підштовхнуло.

Дякую за коментар. За поштовх до написання книги: Олег на пенсії і хоча навкруги все добре і комфортно, він самотній, а ще він бачить, що те, що дивує нас зараз, не знає його онука. Тому він і пише книгу. А що спонукає письменника писати?)

Та різні причини, насправді) Але я розглядаю чисто з сюжету оповідання. Дуже не вистачило якогось емоційного моменту, катарсису, коли про те все, що він бачив в музеях, онука й гадки не мала.

Якщо хоча б третина з описаного вами станеться з Україною насправді, це вже буде дуже круто) Щодо решти... Мені також не вистачило проблематики. Ви згадали декілька реально гарних технологій, але нема ніяких згадок того, чи хтось перешкоджав їх створенню, чи світ перейняв той хай-тек у нас? Ну і до того ж пунктація: загублені тире завдали клопоту) Текст і справді було б добре вичитати, бо трохи забагато тавтології.

Дякую за коментар))) так, ті тире, то біда(( неуважно копіювала. Щодо іншого, буду вчитися) дякую

Це сильно. Висвітлені такі різносторонні і важливі життєві моменти... А місцями аж до сліз... Дякую автору, хоч не знаю хто ви.

Дякую за коментар) мені приємно і натхненно)

Початок мені сподобався, але потім вже не так рожево, бо я так і не побачила, як розкрито тему конкурсу. Ви просто розповідаєте через свого героя, що сталося під час війни, а потім він таки вирішує написати книгу. Також були хиби в написанні/вживання певних слів. Кірі дуже вже схоже на Сірі. Деякі моменти наисано дуже високими пафосними реченнями (типу, "українські письменники стали найкращими у світі" і т.д.), яких сильно не люблю у творах.

Дякую за коментар) у кожного своє світосприйняття. Якщо ми не будемо писати про ці події зараз, то ніхто через 30 років їх не буде читати. Я дуже хочу, щоб наші герої не забувались

Ніхто не хоче, щоб забувались. Просто люблю, щоб у творі це було показано художньо, а не просто стверджено.

Вітаю! Наче й послідовно усе написано та мені суб'єктивно не вистачило проблематики. Просто відбувалося перерахування як все буде класно і як все буде чудово. Я розумію, що утопія та все ж... В першому ж абзаці два речення за собою містило ім'я Олег(можна б було його назвати цього разу чоловіком) В останньому реченні твору - однокорінні слова йшли одразу за собою прокинувся-прокидайся. Тобто оповідання ще б гарно почистити. Було б і дійсно супер, щоб по переду в Україні було все на стільки супер:)

Дякую за зауваження, буду ретельніше вичитувати) щодо проблематики, хотілось передати: що Олег, це людина, яка перебувала у депресії після війни, звісно з ним працювали психологи, але враховуючи усі прекрасні моменти сьогодення ( тобто 2052 року) він всеодно сумує за минулим, до воєнним минулим. І рішення написати книгу, це як би повторити, згадати, а потім відпустити і жити справжнім, а не минулим. Можливо я не зміг ( не змогла))) цього розкрити(( Але я дуже вдячна( -ний)) за Ваш коментар)

Переглянула ще раз текст, дійсно, майже в усіх діалогах тире відсутнє(( не уважно копіювала( ох же ці технології..))

Здається, ви погубили тире 🙁

Дякую, буду уважніше)

Та це легко виправити 👍 все гаразд 👍👍