Квінтілій Вар... мої легіони!

Квінтілій Вар... мої легіони!

Квінтілій Вар - взявся в моїй голові!

Ти снився мені всю ніч: поразка?!

Я не розумію: я вражений.

Я вражений, що ти не пав, а досі живий;

Відчуваю, я чую і бачу тебе...

Як я можу жити, якщо ти з моїми легіонами все ж таки пав?

Що в лісі впало, те й пропало - я не вірю в це!

Нам легко перейти Рейн - рідше в ньому втопитись,

Бо я у Римі сиджу, без обов'язку і часу.

Своєї, своєї долі!

Але я не боюся бути воїном.

Як, як і ти!

Римлян і Август, в усьому свій ти ж патрицій!

Знаєш себе і чудеса світу, а в лісі знайшов собі могилу.

Хто ти такий, що взявся у моїй могилі?

Мої легіони в кращому світі, ніж ти: вони живі - відчуваю.

Це римська кров, її лють, що тече з Тибру.

Не в ім'я богів - в ім'я легіонів!

Я радше помру від скорботи, ніж від старості.

Я радше сам перейду Рейн, знайду свої легіони -

Знайду тебе понівеченим у лісі.

І з'явився ж не раз ти мені в очі,

Будь ти проклятий, Квінтілій Вар... мої легіони!