У Землі сколіоз

Вісь обертання

Вниз хилить рання

Вигнана з раю зоря

В кригою вкриті моря:

Кожному — власна замерзла калюжа,

Хто небокраї ранкові паплюжив.

Знаю, Венеро, ти сплутала сизі

Відтінки, й тепер ти по шию у кризі.

Глянь, як між душами, як між тілами

Шлях гостроносі кладуть криголами:

Гострі, як кут обертання планети,

Гострять об нього сталеві багнети.

Ці кораблі, перегризені вдвоє,

Якір чіпляють за дно, щоб прибоєм

З озера їх не виносило, адже людині

Рівних у ньому нема, крім гордині.