Симфонія

​Ти знаєш, в світі є вогні,

Прекрасні, ясні, як і ти.

Палають в кожному вікні,

Гарячі, владні, як і ти.

Та чим я марно переймаюсь?

Ти вища за усі світи!

​Пекельні, жаркі ті вогні,

Та тільки очі я закрию —

Не їх я бачу в глибині,

А ту, що в кожному півсні

Дарує серцю ритм і надію.

​Моя кохана, ти прекрасна,

Симфонічна, неземна, архаїчна!

Над нами доля світла й власна,

Любов велична і трагічна.

З тобою — хоч за край небес,

Твоїм рукам я серце ввірю.

​Ти просто посміхнись мені,

Не за дурні мої слова.

А за розмови в тишині,

І за характер мій живий,

З яким нудьга не вижива.