Парадокс

20029
Публікація: 30.03.2026
Вірш
Завершено

У жінок років немає —

Скільки їй? Та хто це знає?

То вона — весна квітуча,

То, як блискавка, сліпуча.

То усмішка — світло й ласка,

І в очах — маленька казка.

То — як вихор неминучий,

Погляд грізний та колючий.

То беззахисна й тендітна,

Люба, мила та привітна.

То — вогонь, що не згасає:

Плаче, біситься, гасає.

В ній і ніжність, і стихія,

Власна логіка й надія.

Все у ній — без зайвих правил:

Що не робить — завжди права.

Вік? Та це формальність просто,

Все в житті у нас відносно.

Та вона завжди прекрасна —

Небезпечна, світла, ясна.

Загадкова, але сильна,

Духом цілісна та вільна.

30 березня 2026 р.

Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Коментарі