Поза часом

Настане колись день такий,

Щоб ти про нього не згадала?

Можливо, що для цього дня

Життя твого буде замало...

Бо пам’ять — тихий океан,

Де хвилі носять давні тіні,

І кожен прожитий обман

Лягає болем у глибині.

Ти будеш йти крізь інші сни,

Життю радіти — ніби вперше.

Та раптом дотик тишини —

Замре твоє вразливе серце.

Воно заб’ється дужче знов,

Хоч час накрив минуле пилом…

Бо те, що звали ми «любов»,

І досі забирає сили.

Можливо, день такий і є —

Де спомин більше не тривожить,

Та чи знайдеш сама себе,

Якщо любов забути зможеш?..

01 квітня 2026 р.