З Тобою йду. До Тебе йду.

1.04.2021 р. Б.

... Я знову впала...

... І валялася...

Все ж повторяла:

Я люблю!

І я любила, не цуралася,

Тобі ж завдаючи жалю.

Так ти любила,

Намагалася...

Мене не знаного тобі,

А з ближнього чом насміхалася,

Лишаючи його в журбі.

Чи ти не знаєш я в молодшому,

У бідному, у скривдженому Я.

Чому не просиш в нього прощення?

Тоді це справжнє каяття...

Лежала, думала: нещасна я,

Чому навколо стільки зла?

Надія все потроху гаснула,

В душі стелилася імла...

Вставай дитя Моє заблукане,

Заплакане і злякане ягня,

Не розбивай ти серце муками,

Ходи тебе чекаю Я,

Все розкажи – Я заспокою,

До серця міцно пригорну,

До кінця віку Я з тобою,

Весь біль на Себе заберу...

Неначе знову відродилася,

Неначе я то вже й не я,

Чому так довго я барилася,

Спрагла не йшла до Джерела?

Мій милий Господи!

Мій Відкупителю!

У моїй слабості Ти моя міць,

З Тобою в щасті вічно житиму!

Доки моя рука в Твоїй руці,

Доти не страшно йти й у темряві,

Долати безліч перешкод,

Пробач, Всевишній, мені приземленій,

Усю гріховність моїх пригод!

Коли на себе покладалася,

У гордості незряча десь брела,

Тебе любила й не цуралася?

В гріху валялася, а не жила.

Тобі сьогодні поклоняюся,

І славлю смерть Твою святу,

Тебе люблю і не цураюся,

З Тобою йду! До Тебе йду!