Клята війна

Із-за цієї клятої війни,

Що в хату ввірвалась посеред днини,

В нас вирвала мрії, зламала світи,

Забрала «сьогодні» й наше «буди».

Там гинуть наші — рідні й дорогі:

Брати й сестри, батьки сивоголові,

Чиїсь чоловіки, чиїсь дружини,

Що мали жити, сміятись, бути знову.

А ми натомість — лиш крики й слова,

Гнівні коментарі, чужа вина,

Обурення, сварки, безкраї пости…

Та фронту від цього легше нести?

Нам треба не просто кричати в екран —

А діяти кожному так, як він здатен сам.

Не множити злості, не сипати дим,

А бути опорою воїнам тим.

Бо слово — лиш звук,

А дія — це крок.

Поки вони тримають небо від стріл,

Ми маєм тримати надію й свій тил.

Разом стояти — допоки є ніч.

Разом чекати — коли мир постукає в віч.

І поки світанок не змиє весь страх —

Тримаймось у справах, не тільки в словах.