Між “ми могли”

Ти не сказав мені тих слів,

Яких з надією чекала.

Застигла мить, а ти змовчав,

Хоч світ волав, я відчувала.

А теплий подих між рядків

Ще довго танув у тумані.

І щось зламалось у мені —

Немов жила весь час в обмані.

Відповідальності не взяв,

Не захотів — а чи злякався?

Від мене, може, щось чекав,

Чекав, та так і не діждався.

Не вдарив біль, не впала тінь,

Все відійшло — і вже не прийде…

Лишилась тиша, як рубіж,

Між “ми могли” і “вже не вийде”.

05 квітня 2026 р.