"Ти (Галактика)"

Я вперше бачу космос —

холодний і невідомий,

що тихо системи народжує,

занурює в себе, як море.

Навколо квітнуть нейтронні зірки,

що сяють намистом рубінів.

Я б зібрав їх в долоні

і на небі ранковому

виклав би з них

форму імені твого.

А із полум’я батька-Сонця

я волосся твоє сплету,

що освітлює темінь простору,

мого серця їдку пустоту.

Із комет, що пронизують Всесвіт,

я складу лазуритне кольє

і, прикрасивши твою шию,

поцілую ніжно тебе.

Твоє тіло прекрасне, як Оріона сузір’я,

твої очі — мрія фантаста-романтика.

Та ніщо не замінить твою чисту душу —

ні космос, ні Бог,

ти — галактика.