Загублений рай

Весь світ наповнений дивним маривом.

Вродливих муз та ідеалів.

Та трапляється таке —

Що життя підводить нас до прірв.

Хотів би їй сказати знову:

«Кохаю тебе одну, мій промінь світла!»

Але згубив я все в тумані

У вирі чужих пристрастей й минущих втіх.

Вона пробачити не змогла.

І серцю моєму так жаль, що втратив

Таку ось діву!

О Господи, вона як ідеал,

Та й співати вміла так прекрасно,

Що серце моє завмирало та стискалось в край.

Навіщо ж я пішов в спокусу?

Навіщо сказав чужій сердешній що "Кохаю"?