Про вічне...

А тіні знову впадуть на вікно,

І місто вкотре зникне у пітьмі,

А ти волосся не підправиш на чолі,

Цигарки попіл не зіб’єш на дно.

І камінь підвіконня - наче лід…

Забув давно тепло твоїх долонь,

І не торкнутися губами твоїх скронь,

І запах не вдихнути хоч на мить.

І в котрий раз ми спалюєм мости,

Ховаємось по різних берегах,

По різних континентах і часах,

І ставимо на почуттях хрести.

І як завжди - пройдуть роки й віки,

Для нас не буде більше таємниць -

Знайду тебе по відблиску зіниць,

А ти мене - по дотику руки.